Я звинувачую його у сатанізмі та чаклунстві. Не вдаватимусь у подробиці, докази того неспростовні: ви почули показання свідків, читали нотатки лиходія і бачили його малюнки, зроблені власноруч. Але найбільший доказ — власна заява злочинця. Відкриття, яке він приписує собі, — це не більш як диявольська омана. Як ще назвати цей Amor Veneris? Звинувачуваний ніби знайшов орган, який керує волею, коханням та насолодою жінок, наче душевну волю та тілесне задоволення можливо ототожнювати! Як же назвати того, хто замірився піднести диявола на Божественну висоту? Лише диявольським посібником.
Що таке той Amor Veneris з виключно анатомічного боку? Слова, порожні слова. Ви знов і знов можете вивчати жіночі статеві органи, але ви не побачите там ніякого Amor Veneris, жодного органа, який би не описав Руф Ефеський, Авіценна чи Юлій Поллукс. Можливо, Amor Veneris — то лише «німфа», про яку згадує Беренгар чи praputio matrices, який вже у десятому столітті описав араб Алі Аббас. Отже, я повторюю: перед вами слова, порожні слова. Чи, може, відкриттям звинувачуваного е tentigenem, про який згадує Абулькас? Слова, диявольські слова. Але дамо слово свідчити на користь обвинувачення злочинцеві особисто. Послухайте його обґрунтування, і його власні слова засвідчать, що я маю рацію.
Захист обвинувачуваного був призначений на 3 квітня. Матео Колон увійшов до аудиторії, в якій засідав Верховний Трибунал, з єдиною зброєю — переконаністю у власній непомильності. Він був зодягнений у вовняний камзол, голова була прикрита беретом, нап’ятим до половини чола, котрий він зняв до того, як підійшов до підвищення, на якому засідали судді. Праворуч від Трибуналу стояв його обвинувач, декан Алессандро де Леньяно. Кардинал Карафа, нагадавши пункти звинувачення, висунутого проти Матео Колона, завершив формальності й наказав анатомові розпочати промову на свій захист.
Усі погляди були прикуті до пригніченої постаті звинувачуваного. Він стояв перед судом, не спроможний дібрати слушних слів. Чи то пак за час свого ув’язнення він перебрав стільки варіантів промови на свій захист, що не зразу дібрав слушні слова.
Незважаючи на те, що обставини, у яких я опинився, не можна назвати ані сприятливими, ані слушними, я б найперше прагнув подякувати Вашим Ясновельможностям за честь, яку ви виявили до моєї простої особи, погодившись вислухати мене. Я кажу вам про це тому, що глибоко у душі я переконаний, що за інших, не таких прикрих обставин, уготовлених мені долею, ви б погодились надати моєму відкриттю ваше неоціненне заступництво. Я належу до людей, переконаних, що питання, що стосуються плоті, спочатку треба висвітлити з точки зору теології, адже ніщо не існує без Бога. Мій фах — анатомія — покликана розгадувати задум Творця, прославляючи так Його. Всі ви — відомі теологи, чиї знання ґрунтуються не лише на вірі, але й на здоровому глузді. Кожне слово праці, яку ви прочитали, пройняте вірою. Так я прагну сказати, що слова Святого Письма існують не лише на папері; щоразу, коли я досліджую тіло, я бачу в ньому витвір Всевишнього, у кожній його частці я читаю Слово Боже, й душа моя тремтить.
Перш ніж викласти докази на свій захист, хочу сказати, що не втрачаю надії на те, що, вислухавши мої слова, ви заберете під своє мудре заступництво відкриття, яке мені випало зробити, а також його доказ — мою працю «De rе anatomica».
Я усвідомлюю, що з вуст обвинувачення деякі мої твердження, можливо, видаються небезпечними фантазіями. З моїх анатомічних міркувань можна добути низку тверджень, що мають стосунок до моралі. Я прагну сказати вам: висунути певне припущення щодо тіла — означає неминуче висунути ще одну тезу — яка стосується душі. Мої відкриття стосуються анатомії: якщо з наведених мною описів функцій органів тіла випливає метафізична доктрина, то справа філософів — відмежувати одне від іншого. Я лише скромний анатом, який не має іншої мети, окрім тлумачення творінь Всевишнього, прославляючи так Його.
Далі я прагну сказати, що жодне слово з моєї праці «De rе anatomica», жодне слово з тих, що я маю намір промовити у цій залі, не суперечать Святому Письму, навпаки, мене повсякчас надихає його Істина — я переконаний, що ви не піддасте сумніву те, що я скажу вам, коли закінчу свій захист.