ЧАСТИНА ВІСІМНАДЦЯТА. Чому Amor Veneris є анатомічним доказом походження жінки від чоловіка, достоту як сказано у Святому Письмі
— Зараз дозвольте мені розповісти про анатомічні особливості Amor Veneris. Я вже згадував про форму, яку має цей орган, про його функції та вплив на поведінку жінки. Як мала змогу переконатися найвища комісія, жодне з моїх міркувань не суперечить Святому Письму, навпаки, єдина моя мета — збагнути великий задум Творця й так віддати Йому хвалу. Додержуючись цієї мети, я спромігся анатомічним шляхом визначити ще одну Істину, про яку йдеться у Святому Письмі. Я про походження жінки. Людська анатомія — то книга, літери якої, якщо навчитися їх читати, відкриють нам Істину Слова Божого. Я категорично стверджую, що Amor Veneris є матеріальним свідченням істини, що міститься у двадцять другому й двадцять третьому вірші другого розділу Буття. Орган, про який я веду мову, є анатомічним доказом походження жінки від чоловіка. Чоловіче втілення Amor Veneris є доказом, що жінка, достоту як ідеться у Святому Письмі, походить з ребра чоловікового.
ЧАСТИНА ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА. Про порівняння чоловічого члена з Amor Veneris
— Сказавши, що орган, який мені випало відкрити, за виглядом скидається на чоловічий член, що часом здіймається, часом падає, я помітив жах на ваших обличчях. І справді, на перший погляд, Amor Veneris поводиться так само, як пеніс. Однак ідеться про зовсім різні речі. Найголовніша їхня різниця є, радше, фізіологічною, ніж анатомічною, адже пеніс є лише засобом, інструментом, у той час як Amor Veneris — то є причина. Я прагну сказати вам, що поведінка чоловічого члена, як я вже згадував, залежить від стосунків між душею і тілом, тоді як Amor Veneris скеровує всі дії жінки. Інший анатом, великий Леонардо да Вінчі, казав, що член живе власним життям, що це звір з незалежним тілом та душею, котрий поводиться, як йому заманеться. А ще він казав, що пеніс у власній норовливості самохіть збуджується та повертається у стан спокою, не визнаючи ані влади, ані бажання чоловіка, вчиняючи, зрештою, за власним бажанням. Часом справді складається враження, що це правда. Утім, зазначу, що то нам так лише здається. Коли пеніс здіймається несвоєчасно та безпідставно, себто без участі зовнішнього звабливого об’єкта, то цьому є зовсім інше пояснення. Така начебто безпідставна поведінка члена спричинена тим, що з якоїсь причини кінетична рідина відхилилася від цілі, відклавши чи відмінивши якусь дію; наприклад, коли ми маємо намір щось зробити, але несподівана подія стає на заваді здійсненню задуму. Залежно від значущості завдання, поставленого перед нами, тіло підготовлює м’язи для роботи, наділяючи їх певного кількістю кінетичної рідини. Як наслідок механіки, яку я описав, тіло, яке не мало змоги втілити ті дії, має позбутись зайвих соків. Пов’язати одне з другим не важко, побачивши у першому наслідок, а у другому — причину; як ви зауважите, надзвичайно просто довести, що у випадку, коли член здіймається за власного волею, це трапляється після відстрочення якоїсь певної дії, яку ми замислили. Певна річ, допоки у члені не виробилося сім’я, від кінетичної рідини звільнитися легко. Достоту так само, як вона, відхилившись від своєї природної течії, струменіла у член, вона може знову повернутися туди до різних м’язів, а потім випаруватися з тіла під час виконання завдання, яке потребує такої самої кількості соків. Що ж до того, чому член чоловіка, що мав намір скоїти гріх і навіть сплатив за це, відмовляється потурати йому у гріху, зазначу, що це відбувається з тієї самої причини. Часом, коли ми нехтуємо пориваннями нашої душі, остання, відмежувавшись від нашої волі, примушує тіло ставати на свій бік.
Отже, все, що сказав великий анатом про пеніс, можна цілком небезпідставно прикласти до Amor Veneris, позаяк цей орган не лише має власне життя, волю та розум, але й це життя, розум та воля цілком підкорюють поведінку істоти, яка оточує цей орган. У цьому сенсі варто розуміти волю та розум жінки як Amor Veneris.
Чоловік має поводитися з жінкою, достоту як поводиться з тілом його душа, оскільки його тіло має жіночу природу, а душа — чоловічу.
Ось, власне, й усе, що я можу сказати на свій захист, тому я замовкаю, досі непохитно переконаний у тому, що все сказане мною є істиною і навіть на дещицю не суперечить Святому Письму. І буде зі мною справедливість Всевишнього.
Вирок. Диво
Чоловік, якого комісія богословів визнала винним, не міг сподіватися, що присуд змінять у Верховному Суді Інквізиції. Утім, долю Матео Колона вирішило диво.