Іній ширився, і зараз коло вже було діаметром близько тридцяти сантиметрів. Іще кілька хвилин. Хлопець подивився на записку, приклеєну кимось до бомби. Сьогодні вранці вони читали її та реготали, коли отримали вдосконалені комплекти для утилізації бомб, які надсилались усім підрозділам.
Коли вибух вважається допустимим?
Якщо людське життя позначити X, ризик — Y, а приблизну шкоду від вибуху — V, можна логічно передбачити, що коли V менше, ніж X поділене на Y, бомбу можна підривати; але коли V поділене на Y більше, ніж Х, варто спробувати уникнути вибуху на місці.
Хто писав ці дурниці?
Хлопець залишався наодинці з бомбою в шахті вже понад годину й годував її рідким киснем. Десь на рівні його правого плеча висів шланг, який помпував сюди звичайне повітря, щоб хлопець не знепритомнів від чистого кисню. (Він бачив, як деякі солдати «лікували» киснем похмілля.) Ще раз перевірив ганчірку, вона вже примерзла. Тепер він мав близько двадцяти хвилин. Коли вони минуть, температура батареї усередині бомби знову поповзе вгору. Але зараз ґніт замерз, і можна було видалити його.
Сапер пробіг пальцями металевою обшивкою, щоб визначити наявність дірок. Та частина, що під водою, має бути безпечною, але кисень може зайнятися, якщо вступить у реакцію з вибухівкою. Як це сталося з Карлайлом. Х поділений на Y. Якщо в обшивці є шпарини, треба користуватися рідким азотом.
— Це бомба вагою дві тисячі фунтів, сер. «Ісав», — пролунав згори голос Гарді. — Маркування п’ятдесят, у кружечку, Б. Дві кишені запальника, швидше за все. Але ми вважаємо, що друга, можливо, не спрацює. Все гаразд?
Вони вже обговорювали це, але такі речі варто підтверджувати, особливо пам’ятаючи про те, що сталося минулого разу.
— Під’єднай мене до мікрофону й іди геть.
— Слухаюся, сер!
Кіп посміхнувся. Він був на десять років молодшим і не англійцем, але найбільшим щастям для Гарді була можливість заховатися в коконі армійської дисципліни. Інші солдати вагалися, перш ніж назвати його «сер», а от Гарді завжди вигукував це голосно та з ентузіазмом.
Зараз хлопець мусить працювати швидко, щоб захопити і висмикнути ґніт, поки батареї замерзли.
— Ви чуєте мене? Свисність… О’кей, я почув. Востаннє додаю кисню. Почекаю тридцять секунд, поки зникнуть бульбашки. Тоді почну. Освіжаю заморожування. О’кей, я видалятиму, дідько… О’кей, до дідька, все зламалося.
Гарді слухав усе і записував, коли раптом щось відбувалося не так, як очікували. Одна іскорка — і Кіп опиниться в палаючій шахті. Або в бомбі може ховатися сюрприз, джокер. Тоді подумати про альтернативне знешкодження доведеться вже комусь іншому.
— Я скористаюся гайковим ключем. — Кіп дістав його з нагрудної кишені. Ключ був холодний, тож доводилося терти його, щоб нагріти.
Хлопець почав знімати кільце. Він повідомив Гарді, що воно рухається легко.
— Біля Букінґемського палацу змінюють варту, — просвистів Кіп.
Він відклав убік стопорне кільце й ущільнювач, і деталі пішли під воду. Відчув, як вони повільно торкнулися його стоп. Усе триватиме ще чотири хвилини.
— Еліс виходить за вартового. «В житті вартового багато складного», — думає Еліс! — Кіп співає на повний голос, намагаючись зігрітися, груди нестерпно мерзнуть. Знову пробує відхилитися подалі від замерзлого металу. Потирає рукою шию, де досі сидить сонячний зайчик, а потім тре долоні, щоб почистити їх від бруду, жиру й інею.
Було важко дістатися гільзи, щоб захопити головку. Раптом вона відірвалася зовсім і відпала.
Кіпа це налякало.
— Гарді, зле. Ціла головка запальника відірвалася. Відповідай мені, гаразд? Тіло запальника затисло всередині, я не можу його дістатися. Не стирчить нічого, за що можна було б ухопитися.
— Скільки ще часу діятиме замороження? — Гарді був прямісінько над ним. За кілька секунд добіг до шахти.
— Хвилин зо шість.
— Підіймайтеся, і ми підірвемо її.
— Ні, передай мені ще трохи кисню.
Кіп підняв руку й відчув, як йому вклали вкриту інеєм каністру.
— Я накрапаю цієї гидоти туди, де оголений ґніт, — там, де від’єдналася головка, — а потім різатиму метал, поки не зможу вхопитися за щось. Тепер відійди. Я говоритиму в мікрофон.
Хлопець страшенно розлютився й заледве міг впоратися з власними почуттями. Кисень — гидота, як вони його називали, — всотався в одяг і шипів, потрапляючи у воду. Кіп почекав, поки поновився іній, і почав різати метал зубилом. Доливав кисню, чекав, різав глибше. Коли інструмент затупився, він відірвав шматок кітеля, запхав між металом і зубилом і вдарив киянкою. Це було небезпечно, навколо полетіли залізні скіпки. Лише ганчірка захищала його від іскор, але найбільшою проблемою були закляклі пальці. Вони втратили гнучкість, розрядилися, наче батареї. Він відрізував металеві краї довкола головки запальника. Відколював метал шматками і сподівався, що замороження переживе цей тип хірургії. Якби він різав прямо, завжди існував би шанс пробити капсуль і підпалити детонатор.