Здавалося, обговорення зайшло в глухий кут. Та ось виникла ще одна пропозиція: застосувати вакуумні снаряди. Не дуже розповсюджена зброя. В ідеалі вбиває все живе на досить обмеженій ділянці, але не вивертає землю і не руйнує споруди. Така собі чистенька вибухівка. Її начебто випробовували в Афганістані. На людях. А тут усього-на-всього тварини. То можна й спробувати. Як вийде — шкода мінімальна. А не вийде — може, що інше прийде на думку.
Отак, в палких суперечках жереб було кинуто.
5
Людина попри своє марнославство не спроможна змінити основ світобудови. Земля обертається навколо себе та навколо Сонця. Ніч неодмінно заступає день. Змінюється погода, а пори року чергуються заведеним порядком вже мільйони років.
Але людина намагається втрутитись в заведену систему. То річки повернути назад, то болота висушити, то високу гору, що її спорудила Природа, прорубати, аби крізь неї запустити потяг. А що часом за цих робіт зникають цілі біологічні види — на те не дуже й зважають.
З точки зору тварин, що мешкали в Зоні, вбивство всіх її мешканців було геноцидом. А люди цю ж подію сприймали як «зачистку» перед початком відродження сучасного міста. Власне, хто не бачив на власні очі тієї «зачистки», не дуже тим переймалися. Та й в ЗМІ таких відомостей містилося обмаль.
А от хто був присутній при цій операції, навряд чи скоро забуде таке видовище.
Дорогу Чорнобильської Зони торувала вантажівка. В кузові було кілька військових-підривників. Вони мали виконати наказ: підірвати в Зоні кілька вакуумних снарядів з таким розрахунком, аби вони знищили все живе.
З військовими їхав Вова. Правило супроводжувати тих, хто перетинає кордон Зони, й досі виконувалося неухильно.
Вова, що чомусь нервував, поспитав:
— А як же оті вакуумні снаряди працюють, що все живе гине, а руйнування не відбувається?
Молодші військові мовчали: не прийнято патякати про військове завдання. Військова таємниця! Лише один, старший за званням, озвався:
— Бінокль є? Ото зараз закладемо снаряди, від’їдемо якнайдалі. Звідтіля сам все й побачиш.
Вова нервово запитав:
— А птахів той вибух знищить?
Військовий підтвердив:
— Ті, що будуть в радіусі дії, загинуть. А вже як після вибуху нові налетять, ми тут нічого не вдіємо.
Військові розвернули мапу, перевірили, чи вірно приїхали. Далі всі повистрибували з кузова й почали закладати кілька снарядів.
Вова теж вийшов. Потім відійшов трохи вбік і почав неголосно гукати:
— Яша, Яша! Яшка!
Та птах не озивався.
Вова вже перестав критися, гукнув щосили:
— Яків!
Марно.
Військові повернулися. Старший спитав:
— Це ти кого гукаєш? Поблизу ж жодної живої душі немає! Зону оточено, миша не прошмигне. Людей заздалегідь вивезли на небезпечну відстань. Зараз почнеться!
Автівка від’їхала на невеличкий пагорб, щось кілометрів за сім від снарядів.
Вова припав до бінокля.
Спочатку все було як і зазвичай.
Раптом — вибух. В повітря піднявся «гриб», що був дуже схожий на «гриб» від атомної бомби, тільки маленький. Світлового випромінювання не було, а досить потужній повітряний вихор пішов не від епіцентру вибуху, а навпаки, до нього, затягуючи усередину все живе й неживе.
Дивно було бачити, як в повітря здіймаються величезні туші кабанів, зубрів, коней. Це як не зважати на дрібніших тваринок. Вихор затягував верхівки дерев, птахів, комах, пісок, дрібне каміння.
Коли вир пройшов по поверхні, з неба посипалася сажа й кіптява.
За кілька хвилин все скінчилося. На місті вибуху утворилася галявина з поламаних дерев. А в повітрі довго стояв запах бензину й гумового клею.
Було незвично тихо.
Вова опустив бінокль. Помовчав.
— Птахів не чути, — сказав понуро. — А з тілами що будете робити?
Він підсвідомо сказав «тілами», як про загиблих.
— То вже не наш клопіт, — сказав старший. — Ми свою справу зробили. Завтра чи там коли приїдуть сміттєвози, позабирають трупи та відвезуть до печі.
— Наче в крематорій, — зронив Вова сам до себе.
Автівка рушила в зворотному напрямку.
Та раптом вдалині небокрай почав чорніти, наче від грозової хмари. Автівка їхала просто на неї.
То була не гроза. То була гігантська навала сарани.
Вони летіли вглиб Зони. Щільність зграї була така велика, що вони вщент покрили вікна автівки своїми чималенькими тільцями.
Водій включив «двірники». Стало чи не гірше, бо вони тільки розмазували тулуби комах, залишаючи на вікнах брудні огидні патьоки. Видимість стала нульова.