Сліпець! Мислитель міднолобий! Ось же вона, відповідь! Хвилину тому згадував про них! Не люди, не мутанти: нелюди.
Цю версію слід пропрацювати. Велике коло підозрюваних, і нікого не можна пропустити. Непрямі докази залишаються завжди. От, наприклад, той же Джеб. Він, можливо, кандидат номер раз… але, можливо, саме навпаки, може, він — наш останній бастіон… нехай лабузниться перед Звіром, нехай закриває очі на переродження лісовиків, зате справу робить, відвертаючи Звіра від стін міських. У кожному разі, Джеба не зловиш за хвіст: хитрий і в чомусь мудрий, я його сто років знаю… а почати треба з невирізненого контактера, із хлюста, чия фотографія красується на екрані: щось пам’ять мені підказує. Не машинна пам’ять — моя, рідна…
Він почав гарячково збирати дані. Інтуїція не підвела. Він би й раніше розгадав цей ребус, якби відразу здогадався включити у сферу пошуку не тільки живих, а й давно покійних. Обличчя на екрані належало Князеві. Був колись такий комітетник і космофлотець. Загинув він за надзвичайно дивних обставин, примудрившись підірвати над Глушиною стратегічний крейсер ОЧАГа і себе самого на додачу. Вибух спопелив ліс на сотні кілометрів — дріб’язок, сірники, незначна часточка енергії, запасеної в пастках крейсера. Ніхто не розумів, як величезна машина, не призначена для внутрішньоатмосферних рейдів, раптом опинилася над Межею. Ніхто не міг пояснити спонтанної синхронізації хранителів часу, головних годинників планети, від поясних цезієвих еталонів до гравіпотенціальних вимірників на орбітальних міжпросторових маяках. Переполошені фундаменталісти Інституту Сущого довго белькотіли щось безглузде про розрив причинності: ой, горе ж бо яке, луснула пуповина, що з’єднує новонароджене «сьогодні» з материнським «учора». А пересуди щодо видінь, передвіщених явищ і розмножень особистості затихли відразу, до такого протейський люд давно призвичаєний.
Однак пересуди пересудами, а знімки знімками. Фантомний слід Князя тримався тиждень. Єхидне й ніби рогате обличчя його пливло серед зірок, змушуючи нервувати материкових обивателів, які звикли вважати, начебто лісові справи — не їхні справи. І божевільна активність Межі, що злизала випалені простори, немов жаба муху, теж змушувала замислитися: навіщо лісу радіоактивний попіл із вкрапленнями проторечовини, здатними перетворити Протею на маленьке сонце? А Князь… Він, як з’ясувалося, і після своєї загибелі фігурував у нетрянській хроніці. Фантом. Яскравий представник нечисті.
Тепер клубок почне розмотуватися.
Виявити контакти Князя — справа техніки. Гряде година розплати! Час чищення гряде… очищення… усіх нечистих — в очищення… чорт… як був ти, китеня, в отроцтві шалапутом і поетом салонним, так ним до сивини і залишився… добре бути словоблудом, друже, — наспівував Кит, — люблять словоблуда всі навколо… це справа дуже тонкої техніки, філігранної, фантом — це тобі не Кнур Рване Вухо… словоблудити можна і без рук, були б запал і слухачів коло… І кадри в мене годящі є, наприклад — Рунін… а ще… ні, мабуть, Рунін пасує ідеально. Мабуть, тільки він і пасує. Саме небо привело його в нашу службу.
Мотиви того, що відбувається, очевидно, тривіальні та вічні. Щоби убезпечити себе та свою вотчину від силової структури — ввійди в неї! Очевидно, ліс давно присутній у Нагляді. Він же здатний навчатися: він зробив висновки з тієї давньої історії з розгромом Комітету. Простіше не воювати, а тихенько домовлятися, граючи на бажаннях людей, на слабкостях і страхах — і «контроль», за якого необхідно постійно тримати у своїх руках усі нитки, перетворюється на вигідну «безконтрольність», яка всіх влаштовує. Ще одна трансформація, причому давно-давно розпізнана. Підказки були: наприклад, згадка про мутанта, що служив у Особливому відділі й розкладав Відділ зсередини. Це теж із тих часів, від Ловича.
Я короткозоро шукав винних, шукав безпринципних політиків і жадібних торговців, готових запродати планету і себе самих на додачу за владу і блага й не міг зрозуміти, що безпринципні та жадібні — всього лише маріонетки, яких провадить ліс. Усе, як і зазвичай, виявляється простіше й безнадійніше. Але чому ця проста можливість спала на думку тільки зараз? Не раніше і не пізніше? Неначе тихий наказ…
Так-так… Ні, китеня, у цю гру ми з тобою не гратимемось!
Потерпимо. Однаково рано чи пізно доведеться звернутися до просвітлених.
Я зовсім не лікар, я всього лише санітар…
Малий Кит, службист із десятилітнім стажем, чудово вивчив протейські реалії. Він знав, у що варто втручатися самому і що залишати під опіку магів.