Вона кинулась від стіни до острівця, низько пригнувшись.
Деніел став випростовуватись, але ще до того, як вона встигла щось заперечити, Ейнштейн кинувся до нього й схопив за руку, потягнувши знову вниз.
— Не підводься, — пояснила вона пошепки.
Ейнштейн провів їх у пральню, як Алекс і сподівалась, а Хан і Ротвейлер прикривали ззаду. Пірнувши з вітальні в темний коридор, вона намагалась розгледіти Арні. Спочатку вона помітила тільки руку, що не ворушилась, а потім на дальній стіні — бризки. Безперечно, то мозкова речовина й кров. Тому немає сенсу тягнути його із собою. Для Арні вже запізно. Вочевидь, стрілець є снайпером. Але на цьому добрі новини не скінчились.
Алекс здивувалась, коли Ейнштейн спинився перед дверима у пральню і попростував у туалет у холлі. Деніел відчинив двері, Ейнштейн, промайнувши повз нього, смикнув щось усередині. Алекс підповзла, саме коли велика купа шерсті впала просто на неї.
— Що це? — прошепотів Деніел їй у вухо.
Вона помацала гору…
— Гадаю, це хутряне пальто, але воно заважке… — вона швидко помацала пальто уздовж рукавів і знайшла у хутрі всередині щось прямокутне й цупке. Вона просунула руку в рукав, намагаючись збагнути, що тримає у руках. Нарешті намацала цю річ пальцями. Вона не змогла б збагнути, що це, якби нещодавно їй не довелось витягувати Кевіна з костюма Бетмена.
Ейнштейн витягнув на них ще одну купу хутра.
— Там усередині армідне волокно, — прошепотіла вона.
— Треба їх вдягнути.
Алекс насилу залізла у своє, надягаючи його через голову. Армідне волокно цілком доречне, але навіщо це незграбне хутро? Чи Кевін тренував собак у холодну пору року? Чи це просто підготування до різних атмосферних умов? Чи тут взагалі буває настільки холодно? Але коли вона натягнула рукави, певна річ, задовгі, — щоб вивільнити руки, то побачила, що в Деніела пальто зливалося із хутром Ейнштейна настільки, що вона не могла розрізнити, де закінчується одне й починається інше хутро. Камуфляж.
У пальта навіть був прошитий армідним волокном каптур, який вона натягнула на голову. Зараз вони з Деніелом видавались лише хутровими тінями в темряві.
Ейнштейн вийшов просто через собачий хідник у дверях пральні, Деніел виліз слідом. Вона відчувала поруч із собою тепло Хана. Пролізши крізь хідник, вона помітила, як Ейнштейн щоразу тягне Деніела вниз, коли той намагається підвестися навпочіпки.
— Повзи, — пояснила вона.
Усе відбувалось гнітюче повільно, хутро ставало важчим і теплішим із кожним силуваним кроком, бо галька під коліньми й долонями різала, немов ножем. Коли дістались до трави, стало не так боляче, але вона так намагалась не пасти задніх, що майже цього не помітила. Вона тривожилась, поки Ейнштейн вів їх до надбудови, де мешкали собаки, адже він намагався провести їх до вантажівки, яку вона наказала Арні перегнати. Але вантажівка — не найкращий засіб для втечі. Можливо, снайпер чекає на позиції, поки хтось виїде на єдину дорогу? Або ще одне: у стрільця могли бути спільники, які мали вигнати, прочесавши будинок, його жертв із дому, поки він чекає.
Вона чула, як роз’ятрені собаки, які були зачинені в загоні в будівлі попереду, тривожилися через те, що відбувається. Вони встигли подолали три чверті шляху, коли пролунав ще один глухий звук, здійнявши їй в обличчя хмару куряви. Ейнштейн різко гаркнув, і Алекс почула, як один із собак прожогом кинувся від їхньої маленької зграї убік із низьким басовитим гарчанням. Через важкі кроки лап і дрібну ходу Алекс зрозуміла, що то, мабуть, ротвейлер. Ще глухий удар, далі, але гарчання ритму не змінило. Вона щось почула — можливо, приглушену лайку, а потім — град куль зі зброї, яка, безперечно, не була снайперською гвинтівкою. М’язи в неї напружились, попри те що вона намагалася встигати за Деніелом, бо вже чекала на неминуче скиглення Ротвейлера. Скиглення не було, але гарчання теж затихло. На очі накотилися сльози.
Хан підійшов і став збоку неї — з боку стрільця — і вона побачила, що Ейнштейн так само захищав Деніела. Кевін казав, що собаки віддадуть за Деніела життя, і саме зараз вони це доводили. Мабуть, Кевінові було б прикро, що вони так само захищають її.
Кевін. Тепер більше шансів, що він живий. Сюжет не пускали більше в ефір не тому, що вони знайшли Кевіна, а тому, що досягли успіху в пошуках Деніела.
Вони пройшли у надбудову, і з почуттям вдячності Алекс заповзла в морок, що сховав її. Собаки надворі нетерпляче гавкали й завивали. Переборюючи важкі хутряні обладунки, вона насилу підвелася на ноги, і, хоча й не розгинаючись, ще могла рухатись швидше. Деніел повторив за нею, тримаючи в полі зору Ейнштейна, стежачи, чи й досі він показуватиме їм пригинатись. Утім, наразі Ейнштейн на Деніела не зважав.