Вони з Деніелом удвох повернулись на суходіл. На пласкій темній місцевості показалися високі обриси сараю. Поки вони бігли до нього, перед ними постало щось квадратне. Алекс злякалась, чекаючи, що собаки відреагують. Та вже за мить вона змогла розгледіти, що то був один зі снопів сіна зі стрільбища. Глибоко зітхнувши, вона опанувала себе й побігла далі.
Діставшись сараю, вони оббігли його та опинилися перед вхідними дверима. Завдяки довгим ногам Деніел добіг першим, а коли вона його наздогнала, то він вже відімкнув замок. Штовхнувши двері, він дочекався, поки вона та собаки зайдуть усередину, а потому зачинив їх за собою.
Темно, хоч в око стрель.
— Стривай хвильку, — прошепотів Деніел.
Вона насилу розчула його рухи, бо страшенно калатало її серце й було чутно, як засапалися пси. Почувся жерстяний тріск, а потім металевий брязкіт. Праворуч від неї злегка заблищало зелене світло. Вона могла розгледіти лише обрис Деніела — його руки світились, поки він клацав на миготливій клавіатурі. Раптом крізь білу смугу за ним прорвалось яскраве біле світло. Коли він розкрив щілину, що з’явилась, і кімнату залило світлом, вона побачила, що він робить. Він заліз на одну зі старих машин, що стояли на стоянці у хліву. Відчинивши фальшивий карбюратор, увів дату свого народження — і відчинився фальшивий двигун. То була схованка для рушниць, що освітлювалася зсередини.
— Поклади кілька у військовий джип — прошепотіла вона Деніелові. Мабуть, говорити тихо було непотрібно, але вона не могла змусити себе розмовляти на повний голос.
Світла було вдосталь, аби освітити все навсібіч метрів на п’ять. Собаки стояли біля дверей, визираючи чужинців, чекаючи й відсапуючись.
Алекс бігом кинулась до своєї туристичної сумки й відкинула брезентину. Розстібнувши збоку дно сумки, вона витягла ґумові рукавички. Одягла їх на руки, з яких текла кров. Узявши ще пару, вона напівдорозі засунула їх у передню кишеню джинсів.
Коли вона повернулась, Деніел уже вовтузився біля порожньої тракторної шини. Дві рушниці висіло в нього на плечі, він притиснув до себе рукою два «Глоки» та рушницю, яку вона хотіла забрати. Поки вона спостерігала, він потягнувся за «СІГ Сауером», на якому вона тренувалась. Можливо, він і новенький у її світі, та інстинкти в нього на місці.
Їй довелося двічі ходити вперед-назад, щоб перенести її сумки в машину, сховану під тюками сіна. Проминаючи Деніела, коли перший раз ішла до авто, вона передала йому рукавички. Він вдягнув, не питаючи пояснень. Вона тішилась, що освітлення кабіни було вимкнене. Поскладавши свої речі, вона вкинула гранати, але вирішила не брати ракетні установки — вона не була впевнена, що зможе скористатись ними, не підірвавшись сама.
— Готівку? — спитав Деніел, коли вона знову проминала його.
— Так, бери всю.
У відповідь він почав діяти швидко й на одну шалену мить вона відчула дежавю. Вони чудово співпрацювали — як тоді, коли мили разом посуд.
Вони знайшли запас кевларового волокна. Одягнувши костюм, вона затягнула паски якомога тугіше, але все одно він був трохи заширокий для неї. Він не був непідйомно важким, тож вона здогадалась, що там усередині, мабуть, керамічні пластини. Інший вона витягла для Деніела. Ще там було кілька водонепроникних костюмів Бетмена, але на неї вони завеликі, а Деніел, певно, занадто довго в такий костюм влазитиме. Знайшовши дві товсті бейсболки, усміхнулась: вона чула про таке, але гадала, що користуються ними лише секретні служби. Нап’явши на себе одну, другу бейсболку вона взяла для Девіда, разом із бронежилетом.
Він одягнув те й те з рішучим виразом на блідому обличчі. Вона дивувалась, як довго він здатен опановувати себе, і сподівалась, що природного рівня адреналіну вистачить, поки вони видряпаються з цієї пригоди.
Вона примотала довге тонке лезо до стегна, а під своє звичайне поясне спорядження вдягнула поясну кобуру, іншу ж перекинула через плече. Пішла до багажника джипа. Узявши один «Глок», заховала його біля правого стегна. «Сіг» сховала під однією пахвою, а ППК — під іншою. У піхви на лівому стегні встромила обріз.
— Патронів?
Він кивнув, повісивши свою улюблену рушницю на плече. Вона махнула підборіддям на гвинтівку.
— Не знімай її з плеча й теж візьми обріз.
Піднявши «Глок», він схопив його рукою у рукавичці.
— Треба протерти все, чого ти торкався.
Перш ніж вона договорила, він уже витирав. Схопивши шмат брезенту, яким укривали її сумки, він роздер його на дві довгі смужки. Кинувши одну їй, він попростував до замка, а Ейнштейн пішов за ним, як тінь. Вона почала витирати перше авто, яке він відкрив. Часу їм знадобилось небагато. На шматках брезенту залишились криваві плями, тому вона їх теж вкинула у джип.