— Усі недоробки з моєї вини, — погодилася Алекс.
Вал відвернула Алекс від стіни, на якій висіли люстерка, аби та не побачила, що зроблено. Вона лише відчувала, що її шкіру вкривають важким шаром олійної фарби. Чимось намастили шрам на її вилиці, воно було туге й тиснуло. Вона гадала, що гостьова ванна кімната розкішна, але ця була взагалі божевільною. У цій одній кімнаті могли б мешкати дві родини по п’ятеро чоловік.
Вона вдруге звернула увагу на дисплей ноутбука. До Карстонів знову прийшла хатня господарка. Вона, як видається, приносила продукти через день. Алекс помітила те, що лежало зверху в пакунку: органічне знежирене молоко, хліб із висівками, апельсиновий сік, кавові боби. У неї була реєстраційна картка хатньої господарки, за якою Кевін знайшов її адресу. Поночі Алекс зможе вибігти й поставити на її авто пристрій стеження, щоб простежити за нею до крамниці.
Коли вона знову прослухала аудіо, Ерін саме прощалась. Алекс і гадки не мала, як Карстен був здатен так довго вислуховувати доньчини балачки. Добре, що в нього лише одна дитина. Мабуть, він робив кілька справ одночасно, як і Алекс.
Під час розмов стосовно роботи він узагалі не згадував жодних імен, а імені, що починається з П, — і поготів. Вона почувалася так, що має тільки відправити цю історію в глибини пам’яті, а її підсвідомість вирішить завдання за неї. На жаль, ці думки ніяк не йшли їй з голови, тому вона ні в чому не просувалась.
— Добре, останній штрих, — мовила Вал, насилу надягаючи перуку на голову Алекс.
— Ой.
— Краса — це біль. А зараз можеш подивитись.
Алекс скуто підвелася — вона надто довго просиділа непорушно — і поглянула у люстро.
Видовище її спантеличило. Вона не впізнала у відображенні цю низеньку жінку, яка стоїть поруч із Вал.
— Як… вона машинально помацала пальцями місця, де мали б бути її рани.
Вал смикнула її за руку.
— Не чіпай нічого, розмажеш.
— Де все воно поділось?
Обличчя жінки у дзеркалі було не скалічене, досконале. Шкіра обличчя була свіжа, як у чотирнадцятирічної. Очі великі, окреслені, але не занадто виділені. Губи повніші, а вилиці чіткіші. У неї було середньої довжини каштанове волосся, меліроване рудим. Волосся спадало грайливими прядками, обрамляючи несподівано високі вилиці.
— Вуаля, у тебе нове обличчя, — сказала Вал. — Весело було. Наступного разу я випробую тебе в ролі білявки. У тебе хороший тон шкіри, з багатьма відтінками виглядатиме цілком природно.
— Фантастично, просто не йму віри! Де ти навчилась таке робити?
— Я граю багато різноманітних ролей, — Вал знизала плечима, — але чудово, коли в тебе є модель. Я завжди змалку мріяла про одне з тих великих погрудь ляльки Барбі, на яких можна випробовувати різні стилі, — простягнувши руку, вона торкнулась маківки на перуці на голові Алекс, — чи маленьку сестричку. Але більше воліла мати погруддя Барбі.
— Та я, мабуть, років на десять за тебе старша, — заперечила Алекс.
— Чудовий комплімент. Та хай скільки тобі років насправді, ти не старша за мене в тому, що насправді важить.
— Як скажеш, — Алекс була не в гуморі сперечатись. Вал щойно подарувала їй несподівану перепустку із в’язниці на волю. — Рідна мати мене б не впізнала!
— Я можу зробити тебе сексуальнішою, — мовила Вал, — але ж ти хотіла бути непримітною…
— Мабуть, я ніколи в житті не мала сексуальнішого вигляду. Страшно глянути, як би було сексуальніше.
— Закладаюсь, Денні б сподобалось, — зацвірінькала Вал.
— До речі… що я зіпсувала? Що нас видало?
Вал усміхнулась.
— Пусте. Коли двоє людей так одне на одного западають, вони цим аж світяться. Ви нічого не зробили.
Алекс зітхнула.
— Дякую, що переказала свої спостереження Кевінові.
— Ти говориш саркастично, але натомість тобі слід мені подякувати. Хіба без таємниці зараз не краще?
— Мабуть, так… але ж він мало не прострелив мені голову, ось у чім річ.
— Хто не ризикує, той не п’є шампанського.
Алекс, підійшовши до дзеркальної стіни, нахилилась, аби ближче розгледіти своє маскування. На обличчі було щось на кшталт протезної шкіри, яка закривала рану на її щелепі. Вона обережно поворушила губами, пильнуючи, який вираз може перетягнути шкіру надто сильно, зробити обман очевидним. Усміхаючись, вона помітила невелику хвильку, але в тому місці прядки з перуки прикривали майже все. Їй не доведеться турбуватись, що хтось помітить, що з її обличчям щось не до ладу, навіть дивлячись зблизька. Звісно, люди скажуть, що вона намастилась косметикою, але ж більшість нормальних жінок носять макіяж. Навряд чи це приверне увагу.