Для Кевіна було зрозуміло, у чім річ. Його м’язи напружились напоготові. Ліндауер поспішив до підніжжя столу. У наглядовій кімнаті хтось підвищив голос до крику.
— Не збагну, що ви маєте на увазі, — нарікав Ліндауер, оглядаючи кісточки та понівечені ступні. — Вони не перешкоджають кровообігу. Послаблювати їх — небезпечно. Ви й гадки не маєте, з яким чоловіком маєте справу.
Підійшовши до нього ближче, вона тихо заговорила, так, аби йому довелося нахилитись до неї. Тримаючи руку в кишені, вона натиснула великим пальцем на крихітний конденсатор електромагнітного імпульсного випромінювача.
— Я чудово знаю, з яким чоловіком маю справу, — пробурмотіла вона.
Увімкнувши лівою рукою електронний накопичувач, правою рукою вона встромила шприц у руку Ліндауеру.
Світло над їхніми головами заблимало й затріщало. Лампи, луснувши, із дзенькотом посипались на плексигласову поверхню вмонтованого обладнання. На щастя, через імпульс плексиглас не вибухнув, бо в такому разі відкриті ділянки Кевінової шкіри було б пошкоджено. У кімнаті стало темно.
Імпульс не був настільки потужним, аби зачепити іншу кімнату. Крізь дзеркало світилось приглушене світло, вона бачила, як за склом рухаються темні постаті, але не могла розгледіти, хто є хто, чи що там коїлось.
Ліндауер устиг лише коротко скрикнути, перш ніж упав додолу, корчачись. Вона чула, що Кевін теж заворушився, хоча рухався він значно тихіше та рішучіше, ніж корчився Ліндауер.
Вона точно знала, попри темряву, де стоїть скринька з її інструментами. Крутнувшись, вона впала на коліна поруч зі скринькою, потягнулась до другої від низу шухляди й розчинила її, висипавши увесь вміст піддону зі шприцами на підлогу, намацуючи таємне дно.
— Оллі? — видихаючи, заговорив Кевін. Вона чула, що він уже зліз зі столу, стоячи біля штативу з крапельницею.
Вона, схопивши перші два пістолети, до яких дотягнулась, нахилилась у той бік, звідки лунав його голос. Наштовхнулась на його груди, а він схопив її руками, не давши їй упасти на спину. Просто в мить, коли в іншій кімнаті пролунало два постріли, вона запнула Кевінові за пояс обидва пістолети. Скло не розбилось — отже, вони не стріляли в кімнату допитів. Потім третій, а слідом четвертий постріл.
— Денні там, — прошипіла вона, коли він вихопив пістолети з її рук.
Впавши навколішки, вона перекотилась, щоб прослизнути до скриньки з інструментами. Знову схопивши ще два пістолети, її рідний ППК та ще один, який вона навпомацки не змогла визначити. Вона випадково віддала Кевінові свій «СІГ Сауер».
Та пусте. Вона досягнула головних цілей, визначених її стратегією: звільнила Кевіна і вклала йому в руки зброю. Тепер вона стала головним дублером. Їй тільки залишалось сподіватись, що головна зірка в хорошій формі, аби виконати те, що їй від нього було потрібно. Якщо цей садист Ліндауер занадто сильно його скалічив… отже, тоді вони всі помруть.
Ліндауер своє отримав. Можливо, досі живий, але вже ненадовго. Рештою свого життя він не насолоджуватиметься.
Не минуло й секунди, як пролунав черговий оглушливий постріл у маленькій бетонній кімнаті, і цього разу почувся приглушений звук розбитого безпекового скла.
Крізь розтріщини, що розповзлись по склу, немов павутиння, просотувалось жовте світло, коли швидко один за одним пролунали ще чотири постріли. Постріли у відповідь не змінили малюнка на склі, отже, стріляли не в кімнату допитів; перестрілка досі відбувалась тільки в наглядовій кімнаті.
Вона пригнулась, просуваючись уперед, націливши пістолети на потрісканий квадрат на випадок, якщо звідти хтось вирветься. Але заворушилось з її боку; темна тінь кинулась у скляну мозаїку й, трощачи скло, ускочила в кімнату поруч.
Чоловік із наглядової кімнати перебував лише за три метри від неї, ближче, ніж снопи сіна, на яких вона тренувалась, тому все видавалось аж надто легким. Спершись на сталевий стіл, вона вистрілила в мундири, якими була сповнена кімната. Вона не дозволила собі зреагувати на те, що не бачила ані Деніела, ані Карстена. Вона наказала б Деніелові пригнутись, коли почалась стрілянина. А він тільки виконував накази.
А зараз гримів вир пострілів, проте жоден із них не був спрямований у неї. Солдати стріляли у скривавленого голого чоловіка, який виріс посеред них, розсипаючи кулями. На ногах досі стояло шестеро чоловіків у мундирах, але вона враз звалила трьох, перш ніж вони усвідомили, що на них нападають із двох боків. Падаючи, вони відкрили чоловіка в костюмі, якого заступали собою. Його очі зосередились на ній, коли вона стріляла, а тіло заворушилось, коли куля вже вилетіла з її пістолета. Вона не була певна, що поцілила йому не тільки в плече, коли він випав з її поля зору.