— Не зовсім точно. У цьому ти винний настільки ж, наскільки і я, Кевіне Біч.
Він сердито глянув на неї.
— Ти вже мені не подобаєшся, мадам. Ти ж не хочеш, щоб моя неприязнь посилилась?
— Розслабся, спецпризначенцю, і вислухай мене.
Погляд Деніела перебігав з одного на другого, немов у глядача на тенісному матчі.
Кевін пильно подивився на неї.
— У ЦРУ гадають, що ти помер? — спитала.
Він гигикнув.
— Отже, так.
— Гаразд, так, і що, ти…
Деніел ляснув зворотним боком долоні Кевіна по зашийку й відбіг, коли той намагався його схопити у відповідь. Кевін знову зосередив увагу цілком на ній.
— І я нічого змінювати не буду. Я у відставці.
Вона кивнула, розмірковуючи. Відкривши чистий документ на комп’ютері, вона надрукувала низку випадкових медичних термінів.
— Що ти пишеш?
— Занотовую. Друк допомагає мені розмірковувати.
Утім, вона знала, що він, безперечно, помітить, якщо вона «випадково» продовжить натискати на клавіші, щоб комп’ютер не засипав, а їй, можливо, знадобиться ще сьогодні ця пастка.
— То в чім річ? Я помер. Денні більше не має бути ціллю.
— Я був ціллю? — перепитав Деніел.
Кевін, підвівшись і обпершись на правий лікоть, нахилився до брата.
— Я працював глибоко під прикриттям, малий. Усі, через кого я був зв’язаний з тобою, могли б це застосувати на свою користь. Це один із недоліків роботи. Тому я пройшов ту шараду з в’язницею. Поки на папері Кевін Біч помер, поганці не знали би про тебе. Я вже давно не Кевін Біч.
— Але коли я тебе відвідував…
— Агенція завербувала мене через охоронця. Коли ти їхав до мене, якщо я мав змогу, прилітав і йшов на зустріч із тобою. А якщо я був недоступний…
— Саме тому ти був ізольований. Чи принаймні вони казали, що був. Не за сутички.
— Еге.
— Не можу повірити, що ти в очі мені брехав стільки років.
— Це єдине, що я міг зробити, щоб ти жив у безпеці.
— А що, коли б ти обрав іншу роботу?
Вона втрутилась, коли судини на голові в Кевіна знову почали надиматись.
— Ммм, чи ми можемо наразі відкласти драматичне возз’єднання? Гадаю, ми вже зібрали все докупи. Послухай, прошу. І скажеш, коли я помиляюсь, у цьому я певна.
Два майже тотожних обличчя подивились на неї з майже протилежними виразами на них.
— Гаразд, — вела вона. — Отже, Кевіне, ти сфальшував власну смерть після того, як виконав завдання з де ла Фуентесом, так?
Кевін не відповів, тому вона вела далі.
— Ти казав, що це трапилось шість місяців тому. Із цього я підсумовую, що Агенція збентежилась через відсутність тіла…
— Та ні, тіло було.
— Отже, їх стурбували розбіжності на тому трупі, — гаркнула вона. — Тому вони вигадали план, як витягнути тебе, про всяк випадок.
Він насупився, знаючи своїх колишніх начальників достоту, як вона знала своїх.
— Деніел — твоє слабке місце, як ти сказав, їхній засіб отримати собі вигоду. І вони це знають. Вони вирішують його захопити, і ось що виходить. Утім, вони усвідомлюють, на що ти здатний, отже, ніхто не хоче брати на себе відповідальність, якщо ти з’явишся живий-здоровий.
— Але ж… — заговорив Кевін.
А потім замовк, мабуть усвідомивши, що хай який має досвід, він не триматиметься купи.
— Ти — клопіт для ЦРУ, а я — для мого відділу. На додачу люди, які працюють в обох наших колишніх роботодавців, є досить непростими. Тому вони запропонували мені угоду: «Виконай для нас завдання, і ми зупинимо полювання». Вони, мабуть, неабияк обробили справу, перш ніж до неї звернутись. Підробили файли, що можна мені згодувати, як історію про кризу. Я не можу відмовитись. Вони проти мене не пішли, бо вже пожертвували трьома цінними працівниками, намагаючись мене вбити, і більше втрат не хочуть. Вони знали, що я підготуюсь до чогось подібного. Але якби ти насправді був добрий у своїй справі, можливо, я не змогла б до тебе підготуватись.
Обличчя Кевіна змінилось, поки вона розповідала.
— Хоч так, хоч сяк, — підсумував він, — одну проблему вирішено.
— Дуже складно. Скидається більше на твою агенцію, ніж мою, як на мене.
— Так, справді на них схоже, — понуро погодився він.
— Тому вони нас звели, як двох скорпіонів у банці, і потрусили, — мовила вона. — Так чи так, на папері вони виграли. Можливо, якщо ми справді одне одного витягнемо. Чи принаймні послабити переможця. І жодних втрат з їхнього боку.
І вони справді послабили її — скоротили її заощадження і спотворили її фізично. Частково це для них успіх.
— А їм все одно, що мій брат також застряг у цій банці, — мовив він розсерджено. — Тільки він мурашка, не скорпіон. Вони просто вкинули його у гурт, їм байдуже, що він геть беззахисний.