Вона зітхнула. Фантазії лише все ускладнюють, тому поринати в них далі немає сенсу. Обидва чоловіки міцно заснули, вона в цьому впевнена, тому, пірнувши у торбу, добула герметичний патрон, який прихопила заздалегідь. У неї лише два протигази, тому сьогодні нічого смертоносного не буде, тільки снодійне в повітрі, яке вона вчора запрограмувала у комп’ютері. Цього вдосталь. Так вона зможе контролювати кінцевий результат, якщо їх хтось знайде.
Вона під’єднала дроти, двофазно. Сьогодні вона не буде вмикати чи вимикати пастку ззовні, тож знову влаштувалась у кріслі. Вона глянула на близнюків. Обоє спали міцно й мирно. Цікаво, чи добра це звичка для шпигуна? Можливо, насправді Кевін довіряв їй достатньо, аби підняти тривогу лише в крайньому випадку і, можливо, владнати проблеми, не повбивавши їх всіх укупі. Вона з цими двома братами дійсно складала чудну компанію для ночівлі.
Так дивно було за ними спостерігати! Відчуття, що вона робить щось недобре, не стало для неї несподіванкою. Але водночас їй приємно було відчувати, як вдовольняють потребу, про існування якої вона навіть не здогадувалась і якої навіть ніколи не сподівалась.
Певний час вона розмірковувала над поточними обставинами, шукаючи хиби в теорії, але чим більше вона аналізувала ситуацію, тим більшого сенсу все набувало. Навіть скрушний брак поступу в її ймовірних убивствах — під час третьої спроби хтось мав уже здогадатись про її систему безпеки й змінити підхід — теж почав у цьому світлі набувати сенсу. Жодних операцій ніколи не проводили, посилаючи до неї окремих осіб, яким або давали дуже мало настанов, або взагалі ніяких. Укотре проаналізувавши свої здогади, вона ставала як ніколи впевненою, що жодного полювання на неї ніколи не існувало.
І тоді вона занудьгувала.
Їй кортіло увійти на сайт Колумбійського Університету у розділ, що містив їхню програму з патології, і прочитати останні дисертації, але робити таке було небезпечно, поки відділ досі намагається її вистежити, а вона не мала сумніву, що вони намагаються. У відділі не могли відстежити будь-яку спробу будь-кого вийти на її колишні інтереси, але цей сайт був надто очевидною зачіпкою. Зітхнувши, вона наділа навушники й увімкнула YouTube, почавши дивитись відео про те, як збирати рушницю. Певно, їй це ніколи не знадобиться, але за плечима не носити.
Кевін прокинувся точно о п’ятій тридцять. Він просто сів, немов хтось повернув вимикача, щоб його увімкнути. Раз погладивши пса, він попростував до дверей. За секунду помітив на ній протигаз і рвучко спинився. І собака біля його ноги теж на мить завмер, повернувши носа в її бік, немов перевіряючи, що засмутило хазяїна.
— Хвильку, — мовила Алекс.
Вона незграбно стала на ноги, тіло досі боліло й нило, вона лише не могла збагнути, більше чи менше, ніж на початку ночі, — і скуто пройшла до дверей, аби зняти запобіжні заходи.
— Я не давав на таке дозволу, — мовив Кевін.
Вона глянула на нього.
— А я твого дозволу не питала.
Він гмикнув.
Вона очистила йому шлях усього за кілька хвилин. Знявши протигаз, вона махнула ним, вказуючи у бік дверей.
— З Богом, Парасю.
— Це тобі з Богом, — почулось їй, коли він проминав її, але він говорив надто тихо, щоб вона почула напевне. Пес пішов слідом, так швидко вертячи хвостом, що аж в очах миготіло. Вона гадала, що рецепціоніст, мабуть, о такій порі не звертатиме уваги, але їй все одно здавалось, що Кевін трохи випробовує їхнє щастя. Змагання в тому, хто голосніше горлатиме з управлінцями мотелю, навряд чи допоможе їм лишатись інкогніто.
Вона почала порпатися в харчах, що їх напередодні приніс Кевін. Рештки сендвічів не були такими апетитними, як вісім годин тому. Але вона знайшла пачку двошарового печива з вишневою начинкою, яку не помітила вчора. Вона доїдала друге печиво, коли повернувся Кевін із собакою.
— Хочеш подрімати кілька годин? — спитав він.
— Якщо ти не проти кермувати, я б знову поспала в машині. Краще нам дістатися туди, куди ми їдемо.
Він раз кивнув, потім пройшов до ліжка й слабко штурхнув брата. Простогнавши, Деніел повернувся на спину, закриваючи голову подушкою.
— Чи так уже це необхідно? — спитала.
— Ти ж сама сказала, що краще вже рушати. У Денні завжди западала кнопка дрімоти.