— Радий познайомитись, Арні. Брат мені про тебе нічого не розповідав, тому мені кортить пізнати тебе краще.
— Навзаєм, Денні, — відповів Арні хрипким баритоном, який лунав так, наче ним нечасто користувались, тому слова не линули плавко.
— А це Алекс. Не слухай брата. Вона гостюватиме, скільки захоче.
Арні нарешті поглянув на неї зосередженим поглядом. Вона очікувала, як він відреагує на її побите обличчя, але то був лише холодний, беземоційний погляд.
— Дуже приємно, — мовила вона.
Він кивнув.
— Можете заносити речі в будинок, — сказав до них Кевін. Він намагався дійти до сходів, але собаки швидко плутались у нього під ногами. — Агов, бовдури. Обережно!
Як маленький військовий підрозділ, пси враз позадкували на кілька кроків, вишикувавшись у справжнісіньку лінію, і завмерли, нашорошивши вуха.
— Отак краще. Вільно.
Собаки одночасно посідали, висолопивши язики у гострозубій усмішці.
Кевін долучився до них біля дверей.
— Я ж сказав, що ви можете забрати речі в будинок. Денні, твоя кімната нагорі праворуч сходів. А щодо тебе… — він подивився на Алекс згори вниз. — Гадаю, згодиться кімната на іншому краю коридору. Я не чекав іще гостей, тому вона не влаштована як спальня.
— У мене є розкладачка.
— У мене речей немає, — мовив Деніел, і хоча вона прислухалась, але не почула в його словах і краплі жалю; він тримав марку. — Тобі допомогти з твоїми речами, Алекс?
Вона хитнула головою.
— Я заберу із собою лише деякі речі. А решту заховаю десь за огорожею садиби.
Деніел спантеличено звів брови, а Кевін, погоджуючись, кивнув.
— Раніше мені доводилось тікати посеред ночі, — пояснила вона Деніелові, намагаючись говорити тихо, хоча Арні, мабуть, усе одно міг розчути. Вона гадки не мала, скільки він знає про колишнє Кевінове заняття. — Часом проблематично повертатись, щоб спакувати речі.
Деніел повів бровою. Той смуток, який вона сподівалась побачити раніше, зараз проступив на його обличчі. Небагато людей заходили у цей світ з власної волі.
— Тобі не треба тут про це перейматись, — мовив Кевін, — ми у безпеці.
Кевін був одним з тих, хто сам обрав таке життя, а тому його судження були для неї підозрілими.
— Краще тримати себе у формі, — наполегливо відповіла вона.
Кевін знизав плечима.
— Якщо ти прагнеш саме цього, я знаю слушне місце.
Будинок був усередині трохи гарніший, ніж зовні. Вона гадала, що там поцвілі шпалери, дубові панелі ще з 70-х, скрипучі канапи, лінолеум та кухонні меблі із жаростійкого пластику. І попри те, що очевидним було прагнення відтворити сільський стиль, ремонт був новим за останнім словом техніки. Навіть була гранітна стільниця на кухонному острівці під люстрою, декорованою рогами лося.
— Ого, — пробурмотів Деніел.
— Скільки ж ремонтників попрацювало в цьому інтер’єрі? — пробурмотіла вона. Забагато свідків.
Кевін розчув її слова, хоча вона й не хотіла. — Взагалі ніхто. Арні колись працював у забудовах. Ми привезли все із сусіднього штату й зробили все самотужки. Власне, зробив здебільшого Арні. Задоволена?
Алекс скривила надуті губи.
— Як ви познайомились? — спитав Деніел увічливо в Арні.
Їй справді слід вивчити Деніела, — міркувала Алекс, навчитись у нього того, як вступати в розмову. Ось як поводиться нормальна людина. Або вона ніколи не вміла, або цілком забула, як слід поводитись. Вона зналась на тому, як працювати офіціанткою та працювати у закритих ізольованих приміщеннях; вона вміла реагувати на обставини на роботі так, щоб привертати до себе якомога менше уваги. Вона навчилась розмовляти з пацієнтами під час свого нелегального підробітку лікарем. А до того вона навчилась, як найкраще витягувати відповіді із суб’єктів. Але поза розписаними ролями вона завжди уникала будь-якого контакту.
На питання Деніела відповів Кевін.
— Арні вскочив у невеличку халепу, яка була дотичною до того, над чим я працював, коли повернувся. Він прагнув виплутатись і надав мені дуже цінну інформацію, а я натомість мав його вбити.
Мовчазний Арні широко усміхнувся.
— Ми знайшли спільну мову, — вів далі Кевін, — і не втрачали зв’язку. Вирішивши почати приготування до відставки, я зв’язався з ним. Наші потреби та інтереси чудово збіглись.
— Союз, укладений на небесах, — промовила Алекс милим тоном. Чудово, отже, його теж, можливо, хтось шукає, — міркувала вона, але не сказала цього вголос.
Кевін з Деніелом пішли до хазяйської кімнати на горішньому поверсі, щоб підібрати Деніелові гардероб і туалетне приладдя. Алекс кинулась нагору, легко знайшовши маленьку комірку, яку Кевін надав їй. Підійде. Він використовував її як комору, але там було вдосталь місця, аби поставити її розкладачку і розкласти особисті речі. Пластиковий бак для заготівлі правитиме за непоганий стіл. Ванна розташовувалась у кінці коридору. Вона була суміжною з вітальнею та майбутньою Деніеловою спальнею.