День видався похмурим, і кілька разів починав накрапувати дощ, тож Маріуш уже хотів перенести ексгумацію на наступний день, але врешті мені вдалося вмовити його продовжити, і вся наша різношерста компанія почимчикувала на кладовище. А за годину потемніла дубова домовина з прахом зайняла своє місце в кузові фургона, фотограф і відеооператор закінчили зйомку, зафіксувавши до дрібниць усі деталі процедури, і ми виїхали до моргу.
Так, не хотів би я бути патологоанатомом! Як можна взагалі думати про їжу секс або сутність життя після виконання таких службових обов'язків? Думаю, зі мною погодяться в цьому майже всі. Втім, від вигляду покійника, що пролежав двадцять років у землі, я очікував гіршого. Але геть, геть спогади! У мене таких спогадів більш аніж достатньо для однієї людини… Тепер мусимо очікувати на результат ексгумації.
2 серпня. Ваш покірний слуга – ясновидець. Так, і я не побоюся виглядати нескромним. В організмі Качинського на момент смерті було п'ятдесят вісім міліграмів алдріну на кілограм ваги! Як зауважив експерт, щоб набрати таку кількість цієї гидоти, її потрібно було вживати щоденно протягом кількох місяців, одночасно уникаючи перевищення дози, щоб не отримати гострого отруєння, яке могло викликати підозри.
Ще одна, на мій погляд, цікава деталь: мати Бондаренка в розмові зі мною згадувала, що, познайомившись із Барбарою, Євген повністю відмовився від алкоголю, пив тільки сік, який Барбара, навіть будучи в гостях у Євгенових родичів, мала з собою кілька літрів. Як це пояснити? Можливо, Барбара не терпіла спиртного? Але я добре пам'ятаю, як вона цмулила коньяк у моєму готельному номері й зовсім не виглядала нещасною. Як виявилося, пан Качинський, котрий усе своє життя полюбляв чарочку і добру компанію, теж різко змінив після одруження своє ставлення до алкоголю – він зовсім покинув пити. Теж збіг? Та скринька легко відчинялась. Я лише зателефонував Федькові і дав йому завдання потрусити Інтернет у пошуках потрібної інформації. І ось, як то кажуть, вуаля! Алдрін, як виявилося, погано розчиняється уводі, у спирті ж не розчиняється взагалі. Тож чи не найкраще його додавати в непрозору рідину, таку наприклад, як ананасовий сік із м'якоттю (це я тобі нагадаю окремо, павучихо!). Тим паче, що порошок не має жодного смаку або запаху. А от пиячити своїм жертвам Барбара не могла дозволити – алкоголь допомагав виводити отруту з організму, залишаючи марними її намагання вкоротити віку своїм благовірним.
4 серпня. За минулих два дні – ще дві ексгумації. Процедура вже стає звичною. З нового – хіба що шалений опір родичів пана Борщаківського, котрі ніяк не погоджувалися з тим, що хтось має потривожити прах їхнього давно загиблого сина і брата. Радше брата: батько пана Станіслава помер кілька років тому, а мати – вже досить літня людина, і стан її здоров'я не дозволяє їй створювати труднощі Феміді, тож весь рух опору очолила сестра покійного, огрядна руда жінка на ім'я Ізабелла. Вона метала громи та блискавки, погрожувала карою небес і санкціями влади земної, штрафами й прокляттям. Хоча потрібно віддати належне бізнесовій хватці пані Ізабелли. Після натяку Маріуша, що він може зачекати кілька місяців на рішення суду, яке дозволить ексгумацію без сприяння близьких загиблого, вона стишила тон і навіть відпрацювала назад, зайнявши вичікувальну позицію. Ця позиція змінилася на мовчазне сприяння після того, як невтішній сестрі покійного гонщика пояснили, що за фактом смерті її брата порушено кримінальну справу, підозрювана людина далеко не бідна і в разі доведення її причетності родина може розраховувати на досить велику компенсацію моральних і матеріальних збитків. Але це лише деталі. Головне – в тому, що в організмі Станіслава Борщаківського знайдено алдрін. Понад шістдесят міліграмів на кілограм ваги! Друга ексгумація відбулася без ексцесів. Тіло навіть не було доправлено до моргу – експерт швидко взяв необхідні проби, і за дві години могилі пана Станіслава Пакулака надали того вигляду, який вона мала до ексгумації. Результат мали вже ввечері – п'ятдесят дев'ять міліграмів алдріну на кілограм ваги. Досить тривожити могили. Матеріалу більше аніж достатньо. Завтра ранком Маріуш їде до прокуратури, щоб отримати санкцію на обшук особняка Барбари Красовської й арешт господині цього нажитого кров'ю маєтку. Важливо не дати відчути Барбарі, що вона під підозрою, інакше все значно ускладниться. Адже підступитися до людини, чиї статки рахуються числами з шістьма нулями, складно не лише в Україні, це складно й тут, у Польщі. Скільки б Маріуш не міркував про європейські цінності поляків і їхню віру в закон.