Роза навіть повеселішала: на халяву вона миється з милом. Потім їй дадуть безкоштовно дах над головою, а ще й тюремне паяння. Неприємно звичайно, що її ось так наглядачки розглядають, але вона гарна і їй соромитися нема чого.
Жінка відмила від чорної фарби свої босі ніжки. У неї дуже хороша завдяки спортивному способу життя фігура - немов у юної дівчини з пружними грудьми, але по обличчю видно, що вона набагато старша. Втім, не більше як тридцять на вигляд. Роза пишалася тим, що так гарно виглядає.
Ось вона помила, їй крикнули:
- Досить, закінчуй!
Вона вийшла. І наглядачка полізла їй пальцям у рот, наче Роза могла щось забрати чи вкрасти. А інша жінка-тюремниця ще лапою в лоно і задній прохід. Що було принизливо та гидко. Причому напевно не тільки Роза, так наглядачка лізла голими пальцями, не знайшовши одягу на руки рукавички.
Роза терпіла, хоча їй було принизливо, соромно та ще й боляче. Нігті наглядачки дуже дряпали їй ніжні, інтимні місця в лоні та п'ятій точці.
Але нарешті і цим болісний годинник вже зовсім непотрібного обшуку минув.
І Розі начепили наручники і знову повели. Молода жінка, навіть з подивом подумала: невже її та камері запруть голу? Але це не може бути. Ув'язнених не мають права згідно із законом тримати без одягу. Та хоч якесь взуття їй зобов'язані, видати.
Але справді її відвели в роздягальню. Де маємо видати казенний одяг, якщо немає дозволу, носити своє. Розі видали лише смугасту сукню на голе тіло. У сукні був пришитий номерів замість її прізвища.
Роза запитала:
- А труси та ліфчик?
Наглядачка суворо відповіла:
- Є спеціальний наказ коменданта, вам казенні труси та ліфчик не видавати!
Роза з подивом запитала:
- А це ще чому?
Тюремниця суворо відповіла:
- Ви можете на них повіситись!
Молода революціонерка розвела руками:
- Що я дурна, щоб вішатися? Максимум, за кілька місяців мене звільнять!
Наглядачка сердито кивнула:
- Усі так кажуть, але сидять роками!
Роза тепер була тільки в смугастій, вище колін плаття, і з голими, босими ніжками.
Молода жінка глянула на полицю. Там було багато різного взуття, не дуже привабливого на вигляд. Але її босі, ступні мерзли. Вона будуть шоковані приниженням обшуком та іншими процедурами, не звертала уваги на холод, сирої, бетонної підлоги в'язниці. Але тепер її просто затрясло.
Троянда жалібним тоном простогнала:
- У мене змерзли ноги, дайте хоч якесь взуття!
Тюремниця жорстко відповіла:
- Спеціальне розпорядження коменданта! Зважаючи на особливу небезпеку політичної ув'язненої, вам заборонено носити взуття під час перебування під вартою, оскільки її ви можете використовувати як бойову зброю, чи метальні предмети!
Роза зітхнувши помітила:
- Але ж у в'язниці так холодно! Адже я можу застудіти і захворіти!
Наглядачка її заспокоїла:
- У нас добрий лазарет! І взагалі, вистачить сперечатися. А тому тебе добре випоруть!
Революціонерка здивувалася:
- А хіба ж не відмінено?
Тюремниця кивнула:
- Під час війни їх знову запровадили! Так що змирись красуня - ціліше будеш! І щодо босих ніг, то до цього в'язні швидко звикають. Та й скоро на вулиці потеплішає, вже весна і тобі полегшає. І ще якщо в тебе є друзі на волі, нехай пайку більше надсилають. Так до ув'язнених доходить лише мала частина!
Роза енергійно кивнула:
- Я це знаю! Німеччину загубить корупція!
Тюремниця буркнула:
- Як і Росію!