Молодій жінці знову заклацнули наручники на зап'ястях і повірили її босоногу, у тюремній, короткій сукні, наче рабиню часів Спартака тюремними коридорами.
На троянду тепер чекав камера. Причому, вона віддала б перевагу спільній, ніж одиночці. У спільній камері і тепліше і є з ким поспілкуватися. Тим паче жінки пахнуть набагато приємніше, ніж чоловіки і з ними їй було б добре.
Щоб хоч трохи підняти болі, приниження, холоду, що впало від холодної, бетонної підлоги босих, жіночих ногах Роза заспівала:
Зима вже втрачає силу,
Ось Сонечко весни встає...
Природу мудрість підкорила,
У науковий пошук та похід!
Струмки дзвенять - кучугури тануть,
Де срібло килим - струмок.
Цвісти гвоздикам пишно в травні,
А наша дружба не розлий!
Ми любимо дочок природи,
Коли навесні ростуть гриби...
Ні, знайте ви поганої погоди,
Як благодать Христа дощі!
Весною природа оживає,
Кришталевий з тріском лопнув лід.
Планета стане, вірю раєм,
Нехай зла пожежа світ не запалить!
Адже кожна квітка - світобудова,
Жучок він також хоче жити.
Доля всіх краща - творення,
Але бідолашний зайчик ти ж дичину.
Як вийшло, страху багато,
Страждань багато з красою.
Іноді стогну просимо Бога -
Допомогти нам із щастям та мрією!
Але що таке у світі злоба,
Що стало нас крутити як смерч,
Але Бога відповів - це щоб,
Не став лінивий ти як ведмідь!
Адже якщо сам банан звалився,
Ти навіть плуг не запряжеш.
Святих з ікон кивають обличчя,
Немає ананасів - сійте жито!
Ну, що праця веде до успіху,
Він зробить наш рід сильнішим!
А благоденство не до поспіху,
Не потрібно скупості кощі!
Прийде нагорода - сили будуть,
І воскресимо, хто загинув у боях!
Осягне кара, знай Юду,
За брехню, підступність помстяться!
Троянду привели нарешті у масивних дверях, на яких було вибито, зловісна цифра - "13". З неї зняли наручники і молода жінка відчула полегшення, втративши свої змучені зап'ястя, що вкрилися синцями. Та в наручниках і боляче та принизливо одночасно.
Її ввели до камери. Усередині було трохи тепліше, ніж зовні, було опалення. Камера виявилася двомісною і в ній була дівчина з рудим волоссям. Досить миловидна, і вона спала від ковдри. Прокинувшись, повернула своє ніжне личко і запитала:
- Нова?
Тюремниця кивнула:
- Політична! Думаю, вам удвох буде набагато цікавіше!
Роза помітила:
- У мене немає постільних речей?
Наглядачка хихикнула:
- Щоб ти була зговірливішою і швидше дала свідчення, тебе позбавляють і подушки, і ковдри та матраца. Полежиш на голих дошках, померзнеш і скоріше даси на своїх подільників та подільниць свідчення!
Роза сердито тупнула босою ногою і гаркнула:
- Не дочекаєтесь!
Зі скрипом за нею зачинилися важкі, масивні двері камери.