31 Прагнучи цього і будучи змушеними шукати не пережите раніше, ми опиняємося в тій же ситуації, що й цар Мідас. Все, чого він торкався, перетворювалось на золото і тому переставало бути йому корисним. Ми жадаємо незайманої краси, але щойно переживаємо її, як вона одразу перетворюється на золото… або ж на нудьгу. Ми змушені йти далі. Задовольнити бажання означає створити нове бажання.
32 Але в нашій гонитві за незайманим відчуттям краси є, звичайно, ще один елемент. Навіть найбільш неспостережливі повинні помітити: тут діє той самий безжальний закон, що і при голоді. Згубний або явно несприятливий стан необхідний для того, щоб ми отримували задоволення від стану хорошого чи «сприятливого».
33 Голод і апетит — річ одна й таж. У вас з’явився апетит? Так, я голодний. Ви голодні? Так, я маю апетит.
34 Це так само справедливо і щодо всіх інших великих напружень. Насолода тим більш приємна, оскільки приходить після періоду страждання. Безпека — після небезпеки. Добро — після зла. Щоправда, ми, можливо, активно не розшукуватимемо «погані» контрполюси, а наше віддаляння від «хороших» пояснюється скоріше апатією, аніж тим, що ми справді завдаємо собі болю, безглуздо ризикуємо життям чи втягуємось у злочини. Однак ми не можемо існувати без чергування цих протилежних станів і будемо підтримувати його в тій мірі, в якій почуваємо, що позбавлені— через недоліки суспільства й освіти, через невиправдану нерівність у нашому світі — незайманих переживань, яких потребуємо.
35 На нашій теперішній безрадісній стадії цивілізації (ми зайшли так далеко, так мало пізнавши) природньо, що більшість вважає незаймані переживання дуже важливими — байдуже, знаходяться вони між соціально «хорошими» чи «поганими» полюсами. Вона знайде виправдання для злочинів (випадок, блискуче представлений Жаном Жене), для некримінального зла (постійна подружня невірність безжальна комерційна практика тощо) і для ризику(небезпечні захоплення і професії — такі, як альпінізм та автоперегони).
36 Навіть тому, хто намагається знайти для себе насолоду в «хороших» полюсах, так само дуже потрібні — якщо він навіть активно не шукає в них переживань — «погані» полюси.
37 Отже, на перший погляд може здатися, що цей механізм чергування так далеко проникає в найглибинніше буття людини і в найглибинніше буття суспільства, що ми нічого не можемо з ним удіяти. Але це означало б сказати, що розум і наука нічого не можуть удіяти проти принципу насолоди; нашого потягу до незайманих переживань, що ми ніколи не зможемо контролювати той величезний вплив, який ці напруження чинять сьогодні на кожного з нас і на суспільства, в яких ми живемо. Я повністю відкидаю такий песимістичний і фаталістичний погляд на людську долю і хочу запропонувати модель і метод, які слід розглянути, щоб отримати розв’язання.
Маніпуляція з напруженнями
38 Моделлю є шлюб, методом — транспозиція; і ми, звичайно, сподіваємось не знищити напруження, а уникнути розтрати сил, безцільної боротьби і непотрібного страждання. Пити воду необхідно, але ж не брудну!
39 Першим принципом є поєднання; протон поєднується з електроном, атоми через поєднання виростають у щось складніше і через поєднання творять молекули; амеба поєднується з амебою, самець поєднується з самкою, розум з розумом, країна з країною: існування є існуванням поєднаного. Існування — це поєднання, і чим рівень існування вищий, тим поєднання більше.
40 Шлюб — найкраща загальна аналогія існування. Це найзвичніша полюсна ситуація з найзвичнішим напруженням; якраз той факт, що розмноження вимагає полюсної ситуації, є важливим біологічним поясненням, чому наше мислення полярне.
41 Як усякі стани напруження, шлюб роздирає між міфом і дійсністю. Міф безвідносності — це міф про Досконалий Шлюб, про стан абсолютної гармонії між подружжям, що його, як вважається, можна досягти. Дійсність, хоч би якою вона була, — це кожний реальний шлюб.
42 Подружні пари зазвичай намагаються подати свій шлюб загалу, друзям і навіть власним дітям як варіант Досконалого Шлюбу; навіть не роблячи цього, вони все одно виражають і визначають ступінь власної невдачі за міркою Досконалого Шлюбу.
43 Критерії уявно Досконалого Шлюбу — пристрасть і гармонія. Але пристрасть і гармонія взаємно протилежні. Шлюб може починатися в пристрасті і закінчуватися в гармонії, але не може бути пристрасним і гармонійним водночас.
44 Пристрасть — це полюс, поєднання крайнощів; її можна досягти тільки як найвищої точки на гойдалці — рухаючись від полюса тілесної близькості до контрполюса розлуки: від двох полюсів до двох інших. Ціною пристрасті є відсутність пристрасті.