41 Отже, перший обов’язок, якщо маєте дозвілля, навчитися насолоджуватись ним. Мені здається, це набагато важче, ніж нас упевнювали б оптимісти. Жодна профспілка ще не закликала своїх членів страйкувати заради зменшення платні чи продовження робочого дня, але такий час може настати.
42 Другий обов’язок — якщо маєте дозвілля — більше скидається на один зі старих обов’язків: поділитися дозвіллям, тобто віддати частину тим, у кого його досі замало.
43 Бідність — це контрполюс, який керує нами зараз; незабаром ним буде невігластво. Голодний мозок, а не голодний живіт, брак знань і досвіду, а не брак їжі. Суспільство дозвілля повинно, для початку, бути суспільством меншості. Контрполюс невігластва легко знайти поза його межами. Головною функцією перших суспільств дозвілля стане просвіта, удосконалення та удозвільнення відстаючих суспільств світу. Справжнє дозвілля неможливе доти, доки весь світ не володітиме ним однаково.
44 Це — велика переміна, яка повинна відбутись у людській історії. Багаті суспільства повинні поділитися не тільки зайвиною грошей, але й зайвиною дозвілля та освітніх можливостей.
45 Нічого цього не з’явиться, якщо його не запланувати; планування і переорієнтація наших систем освіти — над усе. Шоу (в «Майорі Барбарі») бачив, що безглуздо очікувати будь-якого морального проґресу перш, ніж будуть досягнуті успіхи в економіці. В деяких країнах такі успіхи значною мірою досягнуті вже тепер, проте нема й натяку на будь-які зміни в освітніх системах. Ними досі рухають потреби першої стадії — наполягання Ендрю Андершафта на конкретних економічних досягненнях, а не мрія його доньки Барбари про належну людську освіту.
Загибель від кількості
46 Над усією цією одержимістю грішми — цим жаданням рівного щастя — нависає чорна хмара приросту світового населення. Це останнє жахіття в нинішній ситуації.
47 При сучасній народжуваності за п’ятдесят років населення світу подвоїться. Отже, за життя багатьох із нас усі проблеми, викликані перенаселенням, — невроз великого міста, транспортні проблеми, голод, загазованість, забруднення повітря, винищення природи, сувора реґламентація життя індивіда — загостряться принаймні вдвічі. В цьому контексті людські й економічні багатства, перекачані в космічні програми і гонку ядерних озброєнь, — найдивовижніший приклад того, як ми займаємося дурницями тоді, коли в історії людини горить цивілізація.
48 Два види заперечень проти контрольованого зменшення населення: за першим — такий контроль поганий з моральних міркувань, за другим — хибний з еволюційного погляду.
49 Опоненти морального штибу існують трьох принципових різновидів: реліґійного, політичного та індивідуалістичного.
50 Раніш церковники мали свої досить сумнівні підстави заохочувати високу народжуваність: народжувалось більше віруючих, і великі сім’ї створювали й увічнювали таку економічну ситуацію, в якій бідність, неосвіченість і відчай направляли жертви до «сховища» церкви. Але така політика спрацьовувала тільки в тих обставинах, де домінували священики; здебільшого вона зійшла нанівець, залишившись тільки в небагатьох відсталих країнах.
51 Набагато переконливіший аргумент з боку релігії такий: практика контролю за народжуваністю підштовхуватиме особистість до проміскуїтету і, зокрема, до подружньої невірності. Тут важко щось заперечити, але так само важко показати, що заборона на практику контролю за народжуваністю (пригнічення згаданого вище проміскуїтету) зробила б суспільство стабільнішим. Невтримний потік еволюції прямує до сексуальної свободи. Надалі питання стоятиме не щодо перегачування його, а щодо керування ним. А це потік дечого набагато небезпечнішого, ніж вода.
52 Деякі реліґійні люди досі вірять, що практика контролю за народжуваністю суперечить божій волі. Але ж «божа воля» не проти страхових компаній, поручнів, інсектицидів, хірургії, комп’ютерів, антисептиків, морських дамб або пожежних команд. Чому такі види наукового (іноді надмірного) контролю за випадком у житті вона допускає, але не контроль за народжуваністю?