Пилип знизав плечима, дістав варган та неочікувано розважив ватагу невеличким концертом, і йому довго аплодували. Таврієць той ще дивак, подумав Северин.
Характерники минали поля та села, збираючи сторожкі й захоплені погляди на чересах. Шаркань явно вподобав Офелію і намагався бігти поруч із нею, з чого Ярема весело сміявся. Савка травив байки, Гнат дістав зачитану «Енеїду» та інколи декламував уголос улюблені рядки, а Пилип мовчки вивчав атлас.
Вечір наздогнав їх неподалік Ржищева. Характерники пошукали на мапі прихистку на ніч та обрали гостинний двір неподалік. Там і трапилася перша сварка.
— Жидівський шинок? — сплюнув Гнат. — Та я краще удавлюся, ніж у такому ночуватиму.
Обличчя Пилипа сполотніло. Він стиснув губи, під'їхав упритул до Гната та вліпив йому ляпаса — могутнього та дзвінкого, як постріл. Слобожанин ледь не заточився на землю.
— Моя мати — гебрейка, — процідив Пилип.
Гнат загарчав, стиснув кулаки і поліз у бійку, Ярема та Северин кинулися між ними. Не маючи змоги дістати опонента, Гнат закричав:
— А як ще можна ставитися до вас, кляті юди! Століттями лихварили, обдирали, на крові нашій золото заробляли! А потім разом із ляхами проти Хмельницького воювали, запроданці!
З гостинного двору виглядали люди.
— Браття, прошу, заспокоймося, — сказав Савка.
— Пельку стули, патякало, — відрубав Гнат.
— Тоді тисячі гебреїв вирізали до ноги, — відповів незворушно Пилип. — Нагадаю, що в ті часи козаки також воювали проти католиків, які підтримували Річ Посполиту. То, може, ти і Ярему зрадником вважаєш?
Гнат задихнувся від гніву та знову поривався відповісти ударом, але Северин і Ярема тримали його надійно.
Коли Бойка заспокоїли, він потер червону від удару щоку, окинув Пилипа вбивчим поглядом та зник за дверима, які розчахнув лютим копняком. Таврієць спокійно сказав, що переночує біля стодолі, бо йому так зручніше, і нехай не думають, що це якось пов'язано зі сваркою.
— Люблю ночувати просто неба. Мені у чотирьох стінах затісно.
Власник гостинного двору спитався, чи все у них добре, на що йому тільки кивнули, і він більше не перепитував. Характерники розійшлися кімнатами, а Гнат знайшов місцеву жіночку, яка охоче застеляла всім готовим оплатити її послуги.
Северин ще довго крутився в ліжку: незвично було спати одному в кімнаті без тихого хропіння Захара. Утім, його скоро замінив гуркіт з-за стінки — то брат Малюк дав хропака, не переймаючись неприємним завершенням дня. На Северина сварка справила враження. Досі він не розумів, як стався розкол в Ордені, як він міг тріснути та народити Вільну Зграю... І зараз Чорнововк осягнув, що Орден — не моноліт, а лише спільнота різних людей, згуртованих разом правилами і прокляттям.
У сні він знову бачив Ліну. Відьма приходила палка й безмовна, зливалася з ним рухами й цілунками, посміхалася та стогнала, але завжди танула на світанку, і Северина знову гризло, чому дівчина просила забути її.
Він прокинувся і зітхнув. Що більше юнак про неї думав, то більше хотів побачити. Чи вони не дружили майже п'ять років? Чи він не подобається їй? Чи ніч Купали не зблизила їх? Хіба це все не мало жодного значення? Чому він мусить взяти і отак викреслити її зі свого життя?
Кортіло написати листа, пояснити, що він не може навіть заглядатися на інших дівчат, бо кожну порівнює з нею. Може, саме про це співають кобзарі ти пишуть поети? Може, це і є кохання! Хіба від нього можна отак легко зрікатися? Але лист порушив би слово, яке він мав тримати...
Северин, зітхнувши вдруге, рушив на подвір'я, де заскочив Пилипа, який читав книгу без палітурки.
— Як ти, брате? — спитав Северин.
— Не потрібно, — таврієць окинув його дивним поглядом. — Ми всі дорослі люди. Принаймні маємо відповідати за свої вчинки, бо на те вказують срібні клямри. Я та Гнат не мусимо бути друзями. Ця мандрівка знайомить між собою молодих побратимів із різних полків, але не зобов'язує їх товаришувати. Після цієї пригоди наші дороги розійдуться назавжди. Таке життя.
— Мені шкода, що так склалося.
— Не треба шкодувати. Ти занадто переймаєшся чужим нещастям, брате. Я чув і гірші слова на свою адресу. Звик.
Пилип повернувся до книжки. Северин відчув себе бовдуром і вирішив більше не заводити з таврійцем розмов. Зрештою, той мав рацію — після подорожі їхні дороги розійдуться.
Ярема не прокидався і спав так міцно, що його довелося будити всім гуртом. Після сніданку рушили до Києва. Решту миль характерники їхали переважно мовчки: Гнат попереду, затим Ярема з Северином, останнім їхав Пилип — і лише Савка курсував ватагою, намагаючись усіх розрадити, розважити та відволікти.