— Скільки коштує квиток? — спитав Северин.
— Кілька дукачів, — потер лоба Деригора. — Точно не скажу, ніколи не цікавився... Знаю тільки, що найдорожчі квитки до Гамерики, бо туди найдовше летіти. У мене деякі знайомі намагалися туди зайцями застрибнути, але жодному не вдалося. Сувора охорона.
— Одного дня я обов'язково полечу на цепеліні, — вирішив Северин.
— Ну що, браття, вечоріє! Треба десь ногам спокій дати, — гукнув знуджений Савка, призвичаєний до пейзажів повітряного порту. — Знаю я один приємний заклад тут неподалік, його кримчаки тримають. Помчали!
Закладом був дім наргіле «Karavan-saray». Охоронець у типовому кримському халаті ввічливо попросив Гната залишити шаблі на спеціальній стійці для зброї біля входу, бо такі правила закладу. Гнат уперся, його переконували послухатися, і нарешті він украй обережно поставив близнючок на стійку.
Почувся голос:
— Пане Чорнововк? Оце так зустріч!
Юнак озирнувся. На нього із дверей випливло неабияке пузо, а за ним його власник.
— Пане Клименко! — здивувався Северин.
— Так і знав, що ми з вами зустрінемося, — чумак радісно потис йому руку. — Відпочиваєте? Чи у справах?
— Відпочиваємо.
— Обрали правильне місце! Як здоров'я вашого вчителя?
— Усе добре, дякую.
— Переказуйте йому мої дружні вітання, — пан Клименко озирнувся та покликав розпорядника. — Мустафо! Принесіть панам характерникам найкращого вина, того самого, що мої хлопці з Бахчисараю возять. За мій рахунок.
Мустафа, цибатий татарин із тонкими вусиками, шанобливо вклонився.
— Мушу йти, панове, — повернувся Клименко до ватаги. — Вибачте за такий поспіх, але справи чекають. Нехай вино смакує! Сподіваюся, це не остання наша зустріч, пане Чорнововк. До речі, кунтуш вам дуже пасує.
Чумак попростував вулицею до механічного воза, який чекав неподалік.
— У тебе серйозні друзі серед чумацького цеху, — здивувався Ярема. — Клименко хоч божевільний, але один із найбагатших чумаків Гетьманату.
— А так і не скажеш, що він божевільний, — зауважив Савка, з повагою глянувши на Северина.
— Це мій єдиний знайомий з їхнього цеху, — сказав Чорнововк. — Якось ми його порятували на Таврійському Тракті від пограбування.
Трапилося це тогоріч.
***
— Тугай був вояка... е-е-е... незрівняний. Під час бою він е-е-е... плакав? Ні, ревів. Ревів наче... наче...
Джура почухав лоба, глибокодумно вивчив край неба, насупив брови, здався і показав слово вчителю.
— Арслан, тобто лев.
Вони неспішно їхали Великим Таврійським Трактом, що поєднував Київ та Бахчисарай. Догоряв захід, подорожні зникали по гостинних дворах й корчмах, аби відпочити з дороги, випити гальбу пива та смачно повечеряти.
— Ревів наче лев. Поляки... е-е-е... зрадили своє слово та готували нові сили. Про це е-е-е... доповіли ханові.
На кожне екання Захар кривився.
Северин закінчив розділ і радісно згорнув книгу про похід Іслям Ґерая III.
— Не можу більше читати, бо у мене в сутінках очі ламаються. Вчителю, невже я і справді маю вміти так добре перекладати з татарської?
Відповідь грянула громовицею.
— Гартуй розум, ледащо! Чи ти здумав, що служба в Ордені то суцільне вовкування та стрілянина з шабельним співом?
Десь так Северин собі все і уявляв, але змовчав.
— То тільки у кобзарських думах характерникам так живеться! Лицар, який не здатен розуміти ворога, буде посміховиськом. Як ти підслухаєш розмову? Як прочитаєш викрадені плани наступу? Як підбереш слова, аби переконати, підкупити чи залякати? Чи ти особистого перекладача із собою возитимеш?
Ідея з перекладачем джурі сподобалася, але про це він також промовчав.
— Невже тобі нецікаво прочитати книгу Джана Мохамеда, зятя Тугай-Бея, що був самому Богдану Хмельницькому за брата?
Северин зітхнув, бо йому було геть нецікаво.
Після повних скаженого болю перших перетворень, яких Северин привчав себе не боятися, Захар узявся за навчання з подвійними силами. До щоденного бою на шаблях (пішого й кінного) та вправ із стрільби додалися мови. У понеділок вони спілкувалися — точніше, Захар спілкувався, а Северин намагався розмовляти — польською мовою, у вівторок литовською, у середу татарською, у четвер монгольською. У джури голова пухла.
— З монгольською все зрозуміло — то мова східняків Смарагдової Орди, які мають на меті захопити весь світ. Але ж Польське Королівство, Велика держава Литовська, Кримське Ханство — наші друзі, ми з ними у Двоморському союзі...