Бородань кивнув ватазі, жестом запрошуючи до себе. Коли вони не зрушили з місця, сторожко вивчаючи його черес, промовив голосом, що напрочуд відрізнявся від звичного скиглення:
— Підходьте, браття. Поговоримо.
Гнат поводив шаблями у повітрі.
— Зброя вам не знадобиться, — сказав Вишняк та звернувся до незнайомця. — Як бачиш, вони встигли. Моя взяла!
Супутник похитав головою, кинув Вишняку золоту монету і сказав неголосно:
— Ну тебе в дупу, Марку.
Вишняк зареготав і потис незнайомцю руку.
— Приємно мати справу з чесною людиною! Ще побачимося, друже.
— Аякже, — кисло відповів той.
На прощання незнайомець мовчки роздивився характерників, знову похитав головою, сів на кобилу та помчав.
— Мій друг із Таємної Варти, — пояснив Марко. — Сідайте. Завдання виконано, тим не менш я вами незадоволений і зараз розповім чому.
— Ви з Ордену? — перепитав Ярема, шокований таким перебігом подій.
— Свинцем піштолі зарядив? — спитав Вишняк у Ярового. Северин ледь почервонів.
Шляхтич кивнув.
— Ну то стрельни в мене та переконайся. Тільки в долоню пуляй, не шкодь одяг.
Яровий стріляти не став.
— То як вас зовуть насправді?
— Так і звуть, Марко Вишняк, він же брат Кремінь. Я та брат Полин із куреню призначенців, — старий махнув грамотою, на якій чорніла печатка-вовк. — Мушу вибачитися за виставу, але робити цього не буду, бо мені сподобалося. Сідайте вже!
Характерники слухняно сіли. Гнат розчаровано сховав близнючок за спину.
— Я підозрював, що ви не той, кого з себе вдаєте, — повідомив Пилип.
— Так, брате, ти тричі згадував це у донесеннях. Маєш кебету. Але чи поділився ти своїми підозрами з ватагою?
— Ні.
— З вас хтось поділяв підозри брата Варгана?
Хлопці захитали головами. Северин навіть не думав, що На-Сраці-Чиряк може бути кимось іншим.
— Ось твоя помилка, брате Варгане. Ти не поділився важливою підозрою з братами. Неприпустимо! А якби я вів вас у пастку? Ти усвідомлюєш, що озвучена тобою підозра могла уберегти брата Малюка від сну?
Яровий густо почервонів і закрутив у руках пірнача.
— В іншому випадку це могло коштувати комусь життя. Мандрувати наодинці та виконувати наказ гуртом — це різні речі, брате Варгане. Затям це собі, — завершив Вишняк.
— Я зрозумів свою помилку, — кивнув Пилип.
Вишняк перевів погляд на Гната.
— Мусиш опанувати себе, брате Енею. Як ти вичитав мені вчора, було зроблено правильно. Але жебрак! Навіщо витрачати час та привертати до себе увагу? Навіщо створювати Ордену погану славу? Мало тобі плювків в спину, хочеш у них купатися?
Гнат набурмосився і не відповів, схрестивши руки на грудях. Марко повернувся до Яреми.
— Брате Малюче. Заснути на чатах... Просто сором, — вуха Ярема набрали густого томатного забарвлення. — Ти ж не сільський сердюк на варті пивної діжки! Ти — характерник, що мав доручення оберігати важливу персону. Так, особа неприємна, але такий наказ. І ту персону в тебе з-під носа викрадають разом із кіньми?
Яровий винувато покивав, погоджуючись з усіма звинуваченнями.
— А ти, брате Щезнику? — Северин напружився. Що ж він зробив не так? — Я особисто знаю твого батька, ми виконали разом кілька завдань, і він завжди зосереджений на справі. А ти присутній лише тілом. Де твої думки? Ти мариш? Мрієш? Я не знаю. Якщо трапиться біда, ти витратиш кілька секунд, аби бодай зрозуміти, що коїться. Секунд, що можуть стати вирішальними. Зберися докупи!
Северин мугикнув. Вишняк обвів усіх поглядом, потім тицьнув пальцем у Пилипа та Гната.
— І вам двом годі гратися у мовчанку! Тим паче коли потрібно працювати гуртом. Не знаю, яка кішка між вами пробігла. Якщо посварилися, то набийте одне одному пики, випийте та забудьте!
Брат Кремінь безжально розпікав кожного та усіх разом, перерахував вади та помилки, після чого дістав люльку і закурив.
— То у вас немає ніяких сухот? — Ярема зачудовано дивився на характерника.
Вишняк тільки пахкнув димом у відповідь. Раптом у голові Чорнововка щось клацнуло та все стало на місця.
— Отже, під маскою завдання ховалося наше випробування? — спитав він.
— Саме так, — відповів Вишняк.
— Ви кажете не всю правду, — промовив Северин.
— Поясни, — холодно глянув на нього Марко.
— Ми були наживкою для викрадачів молодих характерників, — очі братів здивовано витріщилися на нього. — Орден мав резони послати нас саме цим маршрутом. Тільки через три дні ви покинули нас на самоті — отже, можлива загроза минула, ви перевірили, що прагнули, і були певні, що...