— Сер...— почала Холлі, але Рут уже зайняв позицію біля Скалена.
Холлі випустила в маленький екран шість зарядів. Усі шість потрапили в піксельне зображення Кобой. Її обличчя зникло за шквалом перешкод. Між металевими частинами проскочили іскри, з динаміків повалив кислотний дим.
Рут затримався на мить, чекаючи, коли розподілиться заряд, і схопив Скалена за плечі.
Нічого не сталося.
«Я помилялася,— подумала Холлі, видихнувши. Вона навіть і не усвідомлювала, що затримала подих.— Я помилялася, дякувати богам. Опал не має плану». Але це було не так, і Холлі сама тому не вірила.
Коробочка на грудях у Скалена була прикріплена окто-ланцюгами. Таку систему з восьми телескопічних кабелів часто використовували в ЛЕП, щоб утримувати небезпечних злочинців. Замикати і відмикати замок можна було дистанційно, і коли ланцюги були вже замкнуті, відімкнути їх можна було або з пульта, або точильником. Щойно Рут нахилився, окто-ланцюги клацнули і захлеснулися навколо командира, звільнивши Скалена. Коробочка опинилися на грудях Рута.
На зворотному боці приладу з’явилося обличчя Кобой.
— Командире Рут,— сказала вона, аж задихаючись від люті,— схоже, тепер ти жертва.
— Дарвіт! — вилаявся Рут і стукнув прилад рукояткою пістолета.
Кабелі стиснулися ще більше, і Рут уже ледь міг дихати. Холлі почула, як хруснуло кілька ребер. Командир ледь утримався на ногах. На його торсі затанцювали магічні сині іскорки, автоматично зцілюючи переламані кістки.
Холлі кинулася на допомогу, але не встигла навіть добігти до командира, як прилад гарячково запікав. Чим ближче вона підходила, тим голосніше він пікав.
— Не підходь,— гаркнув Рут.— Не підходь. Це спусковий механізм.
Холлі зупинилася і у відчаї ударила кулаком повітря. Рут має рацію. Вона вже чула про спускові механізми наближення. Гноми використовують їх у шахтах. Закладають у тунель вибухівку, активують спусковий механізм і кидають із небезпечної відстані камінь.
На екрані знову з’явилося обличчя Опал.
— Послухайся Джуліуса, капітане Шорт,— порадила піксі.— Саме зараз варто бути дуже обережними. Твій командир має слушність: сигнал, який ти чуєш,— дійсно спусковий механізм. Підійдеш заблизько, і його рознесе на шматки вибуховим гелем, що міститься всередині металевої коробки.
— Припини читати лекції та скажи, що тобі потрібно,— рикнув Рут.
— Ну ж бо, командире! Терпіння. Твоїм хвилюванням скоро край. Власне, вони вже скінчилися, тож чому б тобі просто не почекати, доки сплинуть твої останні секунди?
Холлі обійшла командира, намагаючись не прискорити пікання таймера, стала спиною до шахти.
— Вихід існує, командире,— сказала вона,— Мені просто потрібно подумати. Хвилину, щоб усе обміркувати.
— Дозволь мені допомогти усе обміркувати,— глузливо сказала Кобой, і лють спотворила її дитяче личко.— Твої приятелі зараз намагаються пробитися сюди з допомогою лазерів, але, звісно, вони не встигнуть. І б’юся об заклад, що мій старий однокашник Фоулі прилип до відео-екрана. Що ж він там бачить? Бачить свою приятельку Холлі Шорт, яка наставила пістолета на свого командира. Навіщо вона це зробила?
— Фоулі про все здогадається,— сказав Рут.— Він уже тебе перемагав.
Опал зміцнила хватку опто-кабелів, змусивши командира впасти на коліна.
— Може, і здогадається. Якщо матиме час. Але вам не пощастило, час майже вийшов.
На Рутових грудях засвітилися цифри. Усього дві. Шість і нуль. Шістдесят секунд.
— Одна хвилина життя, командире. Як почуваєшся?
Цифри ожили.
Цокання, пікання і знущання Опал впивалися в мозок Холлі.
— Вимкни, Кобой. Вимкни або, присягаюся, я...
Опал розреготалася. Регіт луною прокотився по тунелю, немов звідти неслося скреготіння гарпій.
— А то що? Що саме ти зробиш? Помреш поруч із командиром?
Знову хруст. Іще кілька ребер зламалося. Блакитні іскорки закрутилися по тілу Рута, немов зірки в урагані.
— Іди,— прогарчав він,— Холлі, я наказую тобі покинути мене.
— З усією до вас повагою, командире,— не можу. Це іще не кінець.
— Сорок вісім,— радісно проспівала Опал.— Сорок сім.
— Холлі! Іди!
— Я б послухалася на твоєму місці,— сказала Кобой.— На кону інші життя. Рут уже мертвий, чому б не врятувати того, кого ще можна?
Холлі застогнала. Ще одне невідоме у такому складному рівнянні.
— Кого я можу врятувати? Хто в небезпеці?
— Ніхто, хто є дійсно важливим. Так, двійко Людей Бруду.
«Звісно,— подумала Холлі.— Артеміс і Батлер. Іще двоє, які перешкодили планам Кобой».