У коридорі вони прихопили із собою Батлера. Артеміс, Холлі і Батлер, три товариші, що пройшли вогонь і воду, давно виробили свою манеру розмовляти в кризових ситуаціях короткими репліками.
— Положення? — запитав Батлер, побачивши заклопотаність на обличчі Холлі.
Та пронеслась уперед, тягнучи інших за собою.
— Опал,— відповіла вона по-англійськи.
Обличчя Батлера напружилося.
— Зображення?
— Супутниковий зв’язок.
— Джерело? — запитав охоронець.
— Невідоме.
Вони побігли по оформленому в стиді ретро коридору до виходу з клініки. Батлер випередив інших і притримав старомодні двері на металевих петлях. На склі дверей був намальований лікар. Він дбайливо втішав пацієнта, що плакав.
— їдемо на палиці? — запитав охоронець, і з його тону було ясно, що йому дуже не хотілося б їхати на цій самій «палиці».
— Пробач, велетне, — відповіла Холлі, проходячи в двері.— Доведеться.
Артеміс ніколи не користувався громадським транспортом, ні людським, ні ельфійським, тому він запитав:
— Що таке палиця?
— Палицями прозвали тут ремінні петлі, підвішені до рухомих канатів, які розбігаються паралельними рядами по всьому Небесному місту. Це був стародавній і цілком придатний вид транспорту, що нагадував чимось багажні конвеєри в аеропортах. По всьому місту були розкидані посадочні майданчики, пасажир мав зробити крок уперед, стати на петлю і вхопитися за висунуту з ременя палицю з вуглецевого волокна. Звідси, власне, і назва — «палиця».
Артеміс і Батлер багато разів бачили «палиці» раніше, але Артеміс не збирався коли-небудь користуватися настільки принизливим, на його погляд, видом транспорту, і тому навіть не потрудився дізнатися, як він називається. Артеміс знав, що зі своєю всім відомою поганою координацією він може зганьбитися, промахнувшись. У Батлера не було проблем з координацією, але він знав, як складно йому буде вмістити свої величезні ноги у вузькій пасовій петлі.
— Ну, так,— сказав Артеміс.— Палиця. А в таксі не швидше буде?
— Ні,— відповіла Холлі, підштовхуючи Артеміса до краю майданчика, а потім легенько тицьнула його в нирки в найбільш потрібний момент, і Артеміс мимоволі ступив уперед, на ремінь, ухопившись рукою за рукоятку на палиці.
— Bay! — вигукнув Артеміс, можливо, лише втретє в житті використовуючи це жаргонне слівце.— Я зробив це!
— Наступна зупинка — Олімпійські ігри,— прокоментувала Холлі, вискакуючи на наступну петлю, і кинула через плече Батлеру:
— Давай, твій бос направляється до тунелю.
Батлер кинув на ельфійку погляд, здатний спопелити бика. Холлі була його близькою подругою, але ці її жарти... Батлер утиснув ноги в петлю і згорбився, щоб ухопитися за тонку паличку. Збоку він став схожий на найгладшу у світі балерину, яка намагається зірвати квіточку.
Холлі, напевно, розсміялася б, не будь її голова забита думками про Опал Кобой.
Ремінна дорога несла своїх пасажирів від клініки Аргона уздовж краю площі в італійському стилі до низького тунелю, вирізаному лазером у товщі скелі. Ельфи, які снідали у вуличних кав’ярнях, не встигали донести до рота виделку з салатом, доки трійця проносилась повз них.
Власне, бачити на «палиці» ельфійку в поліцейській формі було справою звичайною, але земний хлопець, одягнений, як трунар, у чорне, і скорчена людина-гора — це щось...
Висота тунелю була завбільшки понад метр, тому Батлеру довелося витягнутися вперед, на довжину трьох ремінних петель, сплющуючи відразу кілька палиць. По дорозі Батлер, ніс якого ковзав лише за метр від стіни тунелю, помітив красиві піктограми, що світилися, зображуючи сцени з людської історії.
— Таким чином, проїжджаючі тут юні ельфи кожен раз дізнаватимуться дещо про своє власне минуле. Круто! — здивувався Батлер, але відразу повернувся думками до своїх обов’язків охоронця. Він не має права даремно розкидатися думками, поки разом з босом перебуває тут, під землею.
«Просто потрібно запам’ятати це,— сказав собі Батлер.— Ось повернемося, тоді можна буде спокійно про все згадати і подумати».
Поліцейська Плаза зверху мала вигляд мощеного хреста, в центрі якого був акуратно викладений позолочений жолудь — емблема ЛЕПу. Можливо, така прикраса була навіть зайвою, оскільки офіцерам Легітимної Ельфійської Поліції, як правило, було не до того, щоб милуватися з вікон четвертого поверху на те, як виблискує позолочений жолудь у променях штучного сонця.
Сьогодні всі мешканці цього поверху скупчилися, немов з похилої дошки пригорщею скотилися камінчики, в Оперативному залі, поряд з яким був розташований кабінет-лабораторія Фоулі.