Гном з автоматом заговорив крізь маску голосом кошеняти Піпа.
— Пояснюю популярно,— мультяшно пронявчав він, від чого його слова пролунали ще більш зловісно. — Ми захопили одну з Опал, ви тримаєте у себе іншу. Ви відпускаєте свою Опал, і тоді ми не вбиваємо цю. У вас на все було двадцять хвилин, тепер залишилося п’ятнадцять.
І кошеня Піп звів курок свого автомата.
Батлер обережно доторкнувся до плеча Холлі.
— Я правильно зрозумів?
— Так. П’ятнадцять хвилин, або Опал помре.
Батлер вставив у вухо навушник перекладача. Було дуже важливо не пропустити жодної деталі розмови гномів.
Трабл Келп був налаштований скептично.
— Що це за угода? Віддайте нам терористку або ми її вб’ємо?
— Ми не можемо допустити, щоб когось убили прямо на наших очах,— сказала Холлі.
— Звичайно,— погодився Фоулі.— Ми ж не люди.
Артеміс прокашлявся.
— Пробач, Артемісе,— сказав кентавр.— Але ви, люди,— жахливе кровожерливе плем’я. Так, іноді серед нас зустрічаються звихнуті на владі піксі, але здебільшого ми народ миролюбний. Може, саме тому ми і живемо тут, під землею.
Трабл Келп сердито рикнув — один із його улюблених прийомів, який діяв практично безвідмовно, особливо на створіння зростом менше за метр, ураховуючи черевики на високих підборах. Проте і зараз це прозвучало досить переконливо, щоб припинити балачки.
— Увага, народе,— сказав він.— Прийняти рішення потрібно негайно. За будь-яких обставин ми не можемо відпустити свою Опал Кобой, але ми не можемо також стояти осторонь і дивитися, як уб’ють її друге «я».
На краю екрана з’явилася комп’ютерна роздруківка — досьє на Кобой, на той випадок, якщо комусь було потрібно освіжити свою пам’ять.
— Опал Кобой. Дипломована талановита піксі, підприємниця і винахідник. Організатор перевороту гоблінів і заколоту. Клонувала себе з метою втекти з в’язниці та намагалася привести у Небесне місто людей. Замішана у вбивстві командора Джуліуса Рута. Мала імплантований людський гіпофіз, виробляє гормони росту (згодом були видалені). Більш рання версія Опал прибула з капітаном Шорт з минулого і здебільшого продовжує залишатися в теперішньому часі. Вважається, що вона буде робити спроби звільнити своє зачароване «я» і повернутися у свій потік часу. Опал займає безпрецедентне положення — місця перше і друге в списку найбільш небезпечних злочинців, складеному ЛЕП. Характеризується як дуже розумна, цілеспрямована і психічно неврівноважена особистість.
«Це сміливий хід, Опал, — думав Артеміс.— І з потенційно катастрофічними наслідками».
Він швидше відчув, ніж побачив біля свого ліктя Холлі.
— Що ти думаєш, Артемісе?
— Спочатку мені здалося, що це блеф,— похмуро сказав він. — Але коли Опал будує плани, вона завжди бере до уваги першу реакцію на них.
— Це може бути підступ. Уяви, що гноми просто вистрілять у неї холостими патронами,
— Ні,— похитав головою Артеміс. — Це нічого не дасть, тільки змусить нас тимчасово жахнутися.
Опал усе спланувала так, щоб не програти в будь-якому разі. Якщо ви звільните її, вона стане вільною. Якщо молодша Опал помре... Що тоді?
— У наші дні за допомогою спецефектів можна симулювати що завгодно,— вставив Батлер. — Уявіть, що буде, коли голову Опал можна змусити розлетітися і за допомогою комп’ютерної графіки?
Артеміс не підтримав цю теорію, він відчував, що її Опал теж прорахувала.
— Ні, Батлере. Подумай. Так вона знову нічого не досягне.
— Авжеж, якщо вони вб’ють її, ми незабаром дізнаємося, справді це було чи ні,— пожартував Фоулі.
— Правильно, — посміхнувся Артеміс. — Ми дійсно будемо це знати.
Батлер зітхнув. Артеміс і Фоулі знову зав’язали наукову суперечку, припускаючи, очевидно, що вона має бути зрозуміла всім присутнім. Подібні ситуації доводили Холлі до сказу.
— Про що ви говорите? — спалахнула вона.— Про що ми будемо знати? Як ми взагалі про щось дізнаємося?
Артеміс подивився на Холлі зверху вниз і похитав головою, немов прокидаючись від сну.
— Пробач, Холлі. У вас є дві версії однієї і тієї ж особи, що займають місце в одному і тому ж потоці часу. Ти нічого не знаєш про темпоральні розвилки?
Гноми на екрані стояли нерухомо, як статуї за спиною тремтячої піксі. Озброєний гном — Піп — час від часу поглядав на свого наручного годинника, задираючи рукав стволом автомата. Якщо не брати до уваги це, гноми зберігали цілковитий спокій. Опал благально кліпала очима, дивлячись прямо в об’єктив камери, по її щоках струмком котилися та виблискували на сонці сльози.