Достав файлик и из него листочек, начала читать и враз по спине и рукам пробежала волна холода. Договор с юридической фирмой «Feelmans legal services», потом ещё бумаги, ещё. Но всего несколько слов - child, foster family, terms, ukraine, lviv region заставили отложить бумаги:
- «Что это? Что это такое? Приёмные родители? Приёмный ребёнок? Кто?” - В висках стучало. Хотелось ещё кофе. Это надо было обдумать и понять. Обдумать и принять. Когда-то в школе была такая глупая игра среди детей – мама не настоящая, папа фальшивый, я инопланетянин. – «Боже какая фигня». Зена пила кофе и напряжённо думала:
- «Папа что это за бумаги? Почему ты не выкинул их? Для чего они тебе? Для чего они мне?»
другий тиждень не знаходила собі місця. Другий тиждень після похорону. Сам похорон взагалі випав із свідомості і пам’яті. Поховали і все, крапка. Немає мами з татом. Так ррраз, як вимкнули телевізор – і пусто, і темно. Яка аварія? Татко, татко, я ж просила вже не сідати за кермо. Бери таксі, не заощаджуй тих 50 чи 100 несчасних доларів.
Треба поприбирати в хаті. То мама раніше гуділа весь час пилососом. Треба і мені погудіти. Поїхати в маркет, купити Джелі корму. Ваф! Джела ти читаєш думки? Зара я поїду, поїду. І поприбираю, Джела не сварись на мене і не вафкай. Все, їду я.
Зена вимкнула пилосос і присіла. Уф, а то не легко. Як то мама кожного тиждня могла? Знову думки повернули Зе в минуле, запахне з кухні сирниками. З кухні буде чути голос мами: Зеню! Йди сюди! Сирнички, Зеню! Здавалось все у житті не так як має бути. Але ж хто то знає – як має бути? Боже, ти ж знаєш як воно має бути. Але що Ти робиш?
Ну добре. Все, відпочили, тепер порохи витирати. Зе ретельно витирала всюди де було видно пилюку. Поличку за поличкою. Упс, що то за папери тато порозкидав? Зара поскладаю в шафку. Давно не прибирала, вибачте мені тато з мамою. Папери, чеки, квитанції – все має бути в папці, в шафі, на місці. Так завжди робить тато. А може коли який чек знадобиться? Робив порядки тато, робив. Буду робити і я.
В синій папці всі чеки. В зеленій квитанції. Порядок має бути. Так, а то що за червона папка? Зе взяла папку і вмостилась на дивані щоб зручно дослідити знахідку. Угу, угу, Зе перебирала папери. Так, то ID тата і ID мами, свідоцтва про народження, мами. Хм, татового нема. А моє де? От ще якийсь файлик. Зараз витягнем і поглянем – що то є. Зе дістала листок, почала читати і враз спиною і руками пробіг холод, «мурашки». Угода з юридичною компанією «Feelmans legal services», ще папери, ще. Але вона побачила декілька слів - child, foster family, terms, ukraine, lviv region. Вражена відклала папери. Що це? Що це таке? Прийомна родина? Дитина? У скронях гупало. Треба ще кави, що це таке?
Колись діти в школі бавились в таку дурну гру – мама не справжня, тато фальшивий, може я інопланетянин? Боже, яка дурня. Зена пила каву і напружено думала. Тато, що то за папери? Чого ти їх не викинув? Навіщо вони тобі? Навіщо вони мені?
Раздел 8
2010
- «
Розділ82010Ну Украина и Львов, это понятно, папа оттуда родом. Ясно, ясно, это понятно, тесты маминого исследования. Так, так, это я знаю, это мне известно, Диагноз, эпикриз. Как бесплодие? Как не может иметь детей? А я кто? Мама с папой, что же вы со мной делаете? Это не может быть правдой. Вы меня удочерили? Не верю, не верю...”
Ночью не спалось. Зена ворочалась. В колове тысячи мыслей. Джела на коврике рядом спать тоже не могла. Она тоже крутилась, ворочалась и громко сопела.
- Джела а ты почему не спишь? – Зе погладила собаку по голове. – Вы собаки разве знаете кто ваши мама и папа? От и я теперь не знаю кто мои. Это же какой-то абсурд?
Бал на выпускном действительно был грандиозный. Зал украшали живые цветы и яркая илюминация. Играл бенд, пели девушки. Профессионально пели. Уже теперь не студенты-медики а без пяти минут интерны собирались групками, с професурой, друзьями, кто с кем. Всем было весело и радостно. Нет не всем.
- Зе, чего ты тут одна стоишь в сторонке? – Софи, ау, тебе не весело, почему ты грустишь? – Анри с бокалом пробрался поближе. – ты грустишь за родителями, да? Уже как месяц случилась эта беда, но жизнь ведь не стоит на месте. Софи жизнь нельзя остановить, не грусти.