— Скільки ще було вбивств, про які ви не сказали мені? Скільки ще цих клятих випадків?
— Це все, що нам відомо.
— Тобто могли бути й інші?
— Могли. Але в нас немає повного доступу до інформації.
Ріццолі кинула на нього недовірливий погляд.
— Це у ФБР немає повного доступу до інформації?
— Агент Дін хоче сказати, що могли бути випадки поза межами нашої юрисдикції, — втрутився Конвей. — Ідеться про країни, в яких не здійснюється повний облік злочинів. Пам’ятайте, ми говоримо про зони збройних конфліктів і політичної нестабільності. Саме такі місця мали б приваблювати нашого вбивцю. Там він почувається зручно, як удома.
«Убивця, який вільно долає океани. Чий ареал полювання не обмежений кордонами держав». Вона швидко пригадала все, що знала про Домінанта. Те, як швидко він нав’язує жертвам свою волю. Як прагне контакту з мертвою плоттю. Його універсальний ніж. І волокна з парашутної тканини — темно-зелені. Обмірковуючи останні слова Конвея, вона відчувала на собі погляди обох чоловіків. Вони випробовували її і хотіли дізнатися, чи вона виправдає їхні сподівання.
Ріццолі поглянула на останню з фотографій.
— Ви сказали, що того разу він здійснив напад у Фейєтвілі.
— Так, — відповів Дін.
— У тих краях є військова база, якщо не помиляюся?
— Форт Бреґґ. Приблизно за десять миль на північний захід від Фейєтвіля.
— Скільки людей там розквартировано?
— Приблизно сорок одну тисячу осіб, які перебувають на регулярній службі. Там Вісімнадцятий повітряно-десантний корпус, Вісімдесят друга повітряно-десантна дивізія і Командування спецоперацій сухопутних військ.
Дін одразу ж відповів їй — отже, цю інформацію він вважав актуальною. Він уже встиг сам знайти її і тримав усі дані в голові.
— І тому ви залишили мене із зав’язаними очима? Бо ми маємо справою з людиною, яка пройшла воєнну підготовку. Яка вбиває за гроші.
— Ми самі діяли із зав’язаними очима. — Дін нахилився вперед, так близько до неї, що Ріццолі тепер не бачила Конвея і кабінет, а лише його обличчя. — Коли я прочитав звіт для ПЗНЗ, складений поліцією Фейєтвіля, то подумав, що тут повторюється Косово. Місце вбивства мало знайомий типовий вигляд. Убивця все одно що автограф на ньому поставив — ясно було, що це він. Поза вбитого чоловіка. Тип леза, який використовувався для coup de grâce. Посуд, який поставили на коліно жертві. Викрадення дружини. Я негайно полетів у Фейєтвіль і два тижні брав участь у розслідуванні, яке проводили місцеві правоохоронці. На жодного підозрюваного вийти не вдалося.
— Чому ви мені раніше про це не розповіли?
— Через те, ким може виявитися наш убивця.
— Та нехай навіть генералом! Я мала від самого початку знати про вбивство у Фейєтвілі.
— Якби це безпосередньо мало значення для розслідування в Бостоні, я сказав би вам.
— Ви кажете, що у Форт Бреґґу сорок одна тисяча осіб на регулярній службі?
— Так.
— Скільки з них служили в Косово? Гадаю, ви вже ставили це запитання.
Дін кивнув.
— Я попросив у Пентаґоні список усіх службовців, які служили в Косово під час убивств. Домінанта я не знайшов. Лише декілька з тих людей живуть нині в Новій Англії. Їх усіх перевірили. Нашого вбивці серед них немає.
— І я маю вам повірити?
— Так.
— Мені доведеться дуже постаратися, — розсміялася вона.
— Ми всі тут стараємося вірити одне одному, Джейн. І я думаю, що можу вам довіряти.
— Щодо чого? Ви поки що не сказали нічого, що вимагало б секретності.
Запала тиша. Дін поглянув на Конвея, а той майже непомітно кивнув йому. Вони дійшли мовчазної згоди показати їй головну частину головоломки.
— Ви чули колись про фарбування овечої шкури, детективе? — запитав Конвей.
— Гадаю, воно не має нічого спільного зі справжньою овчиною.
— Правильно, — усміхнувся він. — Це армійський жаргон. Ідеться про те, що ЦРУ інколи залучає військовиків, підготованих до спецоперацій, для виконання певний завдань. Так було в Нікараґуа і Афганістані, коли власні загони спеціального призначення ЦРУ потребували підкріплення. У Нікараґуа багатьох спецназівців «перефарбували» для мінування бухт. В Афганістані «зелені берети» працювали як інструктори для моджахедів. На час роботи на Розвідувальне Управління ці військові, звісно, стають оперативними кадрами ЦРУ. У Пентаґоні облік їхньої діяльності не ведеться. Військові не мають даних про їхні дії.