— Не кожен має таке полум’я в грудях. — Він поглянув на неї. — Ніколи не бачив людини, яка б світилася так яскраво.
— Це не так уже й добре.
— Ні, запал — це добре.
— Навіть якщо ви от-от можете вигоріти?
— Ви так почуваєтеся?
— Іноді. — Вона поглянула на залите дощем вітрове скло. — Мені було б краще стати такою, як ви.
Він не відповів. Ріццолі подумала, що могла його скривдити — адже вона немовби натякнула, що він холодний і позбавлений емоцій. Однак саме таким вона його бачила — чоловіком у сірому костюмі. Протягом багатьох тижнів він збивав її з пантелику, і тепер вона у своєму роздратуванні намагалася його зачепити, викликати бодай якусь реакцію, нехай навіть агресивну. Щоб просто побачити, чи він здатний щось відчувати. Його неприступність була викликом.
Однак саме через такі виклики жінки виставляють себе на посміховисько.
Коли він нарешті зупинився перед готелем «Вотерґейт», вона підготувала впевнені й доречні прощальні слова:
— Дякую, що підвезли і розкрили таємниці. — Вона відчинила дверцята, і в салон увірвалося тепле вологе повітря. — До зустрічі в Бостоні.
— Джейн?
— Що?
— Між нами більше не буде жодного секрету. Якщо я щось кажу, я справді саме це хочу сказати, гаразд?
— Якщо бажаєте.
— Ви мені не вірите?
— А це має значення?
— Так. Для мене це має велике значення, — тихо промовив він.
Вона сіла непорушно, а пульс раптом пришвидшився. Її погляд метнувся до нього. Вони так давно приховували одне від одного безліч секретів, що ніхто з них уже не знав, як прочитати правду в очах іншого. Тієї миті могли пролунати будь-які слова. Могло трапитися що завгодно. Ніхто не насмілювався поворухнутися — перша помилка.
До її дверцят наблизилася якась тінь.
— Вітаємо у «Вотерґейті», мем! Вам допомогти з багажем?
Ошелешеній Ріццолі всміхався швейцар. Він побачив, як відчинилися її дверцята, і подумав, що вона виходить.
— Дякую, я вже заселилася, — сказала вона й поглянула на Діна.
Але та мить уже минула. Швейцар стояв поруч і чекав, коли вона вийде з машини. І вона вийшла.
Помахала рукою. Так вони попрощалися. Вона увійшла у вестибюль, озирнувшись лише на мить. Його машина проїхала під навісом і зникла за пеленою дощу.
У ліфті вона зіперлася на стінку, заплющивши очі й картаючи себе за кожну емоцію, яку могла виставити на огляд. За всі дурниці, які могла бовкнути в машині. Дійшовши до кімнати, Ріццолі відчувала непереборне бажання виселитися з готелю і повернутися в Бостон. Вона не сумнівалася, що цього вечора ще встигне сісти на якийсь літак. Або на поїзд — їй завжди подобалися поїзди.
Вона поспішала втекти, залишити позаду Вашинґтон і пережитий тут сором.
Відкривши валізу, Ріццолі почала пакувати речі. З собою вона взяла дуже мало, тому зараз швидко витягнула запасну сорочку і штани з ванної, де лишила була їх, кинула одяг на кобуру з пістолетом, а зубну щітку і гребінець — до косметички. Застебнула валізу і вже котила її до дверей, аж тут хтось постукав.
У коридорі стояв Дін. Його костюм вкривали сліди від крапель дощу. Мокре волосся блищало.
— Гадаю, ми ще не закінчили нашу розмову, — сказав він.
— Ви хочете сказати мені щось іще?
— Так.
Він увійшов до кімнати і зачинив за собою двері. Спохмурнів, побачивши вже спаковану валізу.
«Господи, — подумала вона, — хтось має повестися сміливо. Взяти цього бика за роги».
І, перш ніж вони встигли обмінятися словами, вона потягнула його до себе, водночас відчуваючи, як його рука обхоплює її талію. Коли їхні губи зустрілися, ні в кого з них не залишилося сумнівів, що інший хоче того самого. І навіть якщо це помилка, то помиляються вони обоє. Ріццолі майже нічого не знала про нього. Лише знала, що хоче його — а з наслідками розбереться потім.
У нього було мокре волосся. Від його одягу на шкірі залишився запах вологої шерсті, який вона жадібно впивала губами, досліджуючи його тіло, а він так само досліджував її. Вона була надто збуджена для ніжності й хотіла, щоб усе було безрозсудно і несамовито. Помітивши, що він намагається уповільнитися і зберегти контроль, Джейн почала боротися з ним, дразнячи його своїм тілом. І тоді, під час їхнього першого фізичного контакту, саме вона перемогла, а він підкорився.