І Корсака в лабіринті трубок і дротів.
Ці три óбрази спалахували перед нею по черзі, мов у стробоскопі, і вона не могла їх позбутися. Не могла заглушити дзижчання у вухах. То он воно яке, божевілля?
Кілька тижнів тому доктор Цукер наполегливо радив їй звернутися по психологічну допомогу. Ріццолі тоді роздратовано відмахнулася від нього. А тепер розмірковувала про те, чи не вловив він у її словах і погляді чогось такого, чого навіть сама вона тоді не відчувала. Перші тріщинки в її здоровому глузді, які невпинно поглиблювалися й розбігалися далі, відколи Хірург перевернув її життя.
Її розбудив телефон. Вона думала, що ледь устигла заплющити очі, тому, коли схопила слухавку, першою емоцією була лють. Невже їй навіть на хвилинку не можуть дати спокій?
— Ріццолі, — кинула вона.
— Е-е-е… Детективе Ріццолі, це Йошима із відділу медичної експертизи. Доктор Айлс чекала на вас. Ми мали проводити аутопсію Каренни Гент…
— Я приїду.
— Розумієте, доктор Айлс уже почала, і…
— Котра година?
— Майже четверта. Ми надсилали вам повідомлення на пейджер, але ви не передзвонили.
Ріццолі так різко сіла на ліжку, що кімната закрутилася перед очима. Хитнувши головою, подивилася на годинник. Шістнадцята п’ятдесят дві. Вона спала й не чула ані будильника, ані сигналів пейджера.
— Вибачте, — сказала вона, — вже їду.
— Секунду. Доктор Айлс хоче з вами поговорити.
Ріццолі почула в слухавці брязкіт інструментів на таці, а потім голос доктора Айлс:
— Детективе Ріццолі, ви будете?
— Мені потрібно півгодини, щоб до вас дістатися.
— Тоді ми на вас почекаємо.
— Я не хочу затримувати вас.
— Доктор Тірні також їде. Ви обоє маєте це побачити.
Відбувалося щось дуже дивне. Якщо доктору Айлс знадобилася допомога колеги, чому вона вирішила з усіх патологоанатомів вибрати саме доктора Тірні, який нещодавно вийшов на пенсію?
— Щось не так?
— На животі в жертви дуже незвична рана. Не простий розтин, а хірургічне втручання.
Коли приїхала Ріццолі, доктор Тірні уже стояв біля столу в халаті. Як і доктор Айлс, він зазвичай не використовував респіратор. Цього разу його обличчя захищав лише пластиковий щиток, крізь який Ріццолі бачила похмуру гримасу. Коли жінка увійшла, усі зустріли її напруженою мовчанкою. І вигляд усі мали однаково серйозний. Тепер присутність агента Діна вже не дивувала її, і вона лише коротко кивнула у відповідь на його погляд, намагаючись визначити, чи встиг він поспати хоча б декілька годин. Ріццолі вперше бачила в його очах утому. Навіть Гебріел Дін поступово розсипався під тягарем цієї справи.
— Що я пропустила? — запитала Ріццолі.
Вона ще не набралася мужності дивитися на труп, тому зосередила погляд на докторі Айлс.
— Ми завершили зовнішній огляд. Криміналісти обробили клейкою стрічкою поверхню шкіри. Обрізали нігті і зібрали волосини.
— Проби з піхви?
— Свіжа сперма, — кивнула Айлс.
Ріццолі нарешті набрала в груди повітря і поглянула на тіло Каренни Гент. Важкий сморід майже переміг пахощі ментолу: вона вперше намастила «Віксом» шкіру під носом. Тепер вона вже не довіряла власному шлункові. Останнім часом стільки всього пішло шкереберть, що вона втратила певність у своїх силах, які підтримували її впродовж інших розслідувань. Заходячи до цього приміщення, вона боялася не аутопсії як такої, а власних реакцій. Не могла ані передбачити, ані контролювати їх. І це лякало її більше, ніж усе інше.
Вдома вона з’їла жменю крекерів — принаймні не з порожнім шлунком приїхала на це випробування. І тепер з полегшенням відзначила, що не відчуває навіть натяку на нудоту, попри страшний стан тіла на столі. Ріццолі зберігала спокій, роздивляючись жовтувато-зелений живіт. Y-подібний розтин іще не робили. На тілі була лише одна рана, і Ріццолі не могла змусити себе глянути на неї. Натомість вона звела погляд на шию, на дископодібні синці праворуч і ліворуч під нижньою щелепою, помітні навіть на знекровленій смертю шкірі. Ці сліди залишилися від пальців, які стискали плоть.
— Її задушили руками, як Ґейл Їґер, — сказала Айлс.