«Найінтимніший спосіб убити, як казав доктор Цукер. Шкіра до шкіри. Плоть жертви у вас під руками. Ви стискаєте її горло й відчуваєте, як життя вичавлюється з нього».
— Рентґен робили?
— Розірвано лівий відросток щитоподібного хряща.
— Нам ідеться не про її шию, — втрутився доктор Тірні. — Я пропоную, щоб ви одягнули рукавички і оглянули рану, детективе. Ви маєте самі переконатися.
Ріццолі відійшла до шафи, де зберігалися рукавички, і взяла найменший розмір, користаючись із цієї паузи, щоб набратися певності. Потім повернулася до столу.
Доктор Айлс уже спрямувала світло на нижню частину живота. Краї рани розійшлися, мов почорнілі розтулені губи.
— Шкіру було розрізано одним точним рухом, — сказала Айлс. — Лезо не серейторне. Розітнувши шкіру, почали різати глибше. Спочатку поверхневу фасцію, потім м’язи і, нарешті, очеревину.
Ріццолі дивилася в глибину рани й думала про руку, яка тримала лезо. Тверду руку, яка розітнула живіт одним точним ударом.
— Жертва була жива, коли він це робив? — тихо запитала Джейн.
— Ні. Він не зашивав судини, і кровотечі не було. Тіло різали вже після смерті, коли серце і кровообіг зупинилися. Стиль виконання цієї процедури — методичне пошарове проникнення в глибину тіла — свідчить про те, що виконавець має досвід. Він таке вже робив.
— Детективе, огляньте рану, — сказав доктор Тірні.
Ріццолі не одразу послухалася. У неї заклякли пальці. Нарешті вона повільно ввела руку в рану, просуваючись дедалі глибше серед тазових органів Каренни Гент. Вона достеменно знала, що на неї чекає, і все-таки була приголомшена. Поглянувши на доктора Тірні, побачила в його очах підтвердження.
— Так, їй видалили матку, — констатував він.
Ріццолі витягнула руку з рани.
— Це він, — тихо мовила вона. — Воррен Гойт.
— Але все решта відповідає роботі Домінанта, — сказав Гебріел Дін. — Її викрали і задушили. Злягалися з трупом…
— А тут дещо інше, — сказала Ріццолі, не відводячи погляду від рани. — Це фантазія Гойта. Його це заводить. Різати. Забирати той самий орган, що робить їх жінками і дає їм ту силу, якої він ніколи не матиме. — Вона поглянула просто у вічі Дінові. — Я знаю, як він працює. Я це вже бачила.
— Я теж, — звернувся доктор Тірні до Діна. — Торік я проводив аутопсії жертв Гойта. Це його техніка.
— Двоє убивць? — ошелешено похитав головою Дін. — Дві об’єднані техніки?
— Домінант і Хірург, — сказала Ріццолі. — Вони знайшли один одного.
14
Вона сиділа у своїй машині. З вентиляційної системи дуло тепле повітря. На обличчі крапельками виступив піт. Але навіть парка ніч не могла розігнати все ще відчутного холоду зали для аутопсії. «Мабуть, я підхопила якийсь вірус, — думала вона, розтираючи скроні. — Воно й не дивно. Цілими днями на ногах, а тепер хвороба наздоганяє». Боліла голова. Хотілося просто заповзти в ліжко і проспати тиждень.
Ріццолі поїхала додому. Увійшла і знову провела ритуал, без якого не могла зберігати дієздатність. Замки й ланцюжок було приведено в належний стан, і лише коли Ріццолі ретельно все перевірила, замкнулася на всі замки і зазирнула в кожну шафу, вона скинула взуття і вилізла із сорочки і штанів.
Роздягнувшись до білизни, сіла на ліжко, розтираючи скроні й намагаючись пригадати, чи лишився в аптечці аспірин. Утім, не мала сил встати й подивитися.
Подзвонили в домофон. Ріццолі випросталася, пульс пришвидшився, кожна нервова клітина била на сполох. Вона нікого не очікувала і не хотіла бачити.
Ще раз подзвонили — як дротом по нервах.
Ріццолі підвелася і вийшла до вітальні.
— Це Гебріел Дін. Можна піднятися до вас?
Вона аж ніяк не очікувала почути цей голос. На мить у неї відібрало мову від подиву.
— Детективе Ріццолі?
— Що у вас, агенте Дін?
— Ми маємо поговорити про аутопсію і дещо з’ясувати.
Натиснувши кнопку, Ріццолі майже одразу пожаліла про це. Вона не довіряла Діну, а тепер збиралася впустити його до своєї зони безпеки, до свого життя. Один бездумний рух пальця — і тепер передумати вона вже не могла.
Ледь устигла натягнути халат, коли він постукав. Крізь товсте скельце у дверях його обличчя здавалося спотвореним. Зловісним. Поки вона повідмикала всі замки, це перекошене обличчя стояло в неї перед очима. Реальність виявилася набагато менш страшною. У чоловіка, який стояв на порозі, були втомлені очі й обличчя людини, яка останнім часом бачила надто багато страхіть або надто мало спала.