Він сів на крісло навпроти.
— Його знайшли ви. Лише ви з усіх копів знали, де шукати.
— Так.
— Звідки ви знали?
— Фарт, — засміялася вона, знизавши плечима.
— Ні, має бути щось набагато більше.
— Не переоцінюйте мене.
— Гадаю, я вас недооцінив, Джейн.
Вона підвела голову. Він дивився на неї так уважно, що захотілося сховатися. Але вона не мала куди відступити і не могла нічим відповісти на цей проникливий погляд. «Що він бачить? — міркувала Ріццолі. — Чи знає, якою беззахисною я почуваюся?»
— Розкажіть, що сталося в підвалі.
— Ви і так знаєте. Я давала свідчення.
— У свідченнях люди зазвичай щось замовчують.
— Мені нема чого додати.
— Навіть не спробуєте?
У ній вибухнув гнів — немовби снаряд розірвався.
— Я не хочу про це думати.
— Але все одно думаєте, правда?
Вона подивилася на нього, намагаючись визначити, в яку гру він грає і як це вона так легко дозволила втягнути себе в неї. Вона знала інших чоловіків — харизматичних, здатних блискавично привернути увагу жінки. Ріццолі мала достатньо здорового глузду, щоб триматися подалі від таких чоловіків і оцінювати їх об’єктивно — як генетично обдарованих щасливчиків. Але зараз виявилося, що вона має дещо потрібне Гебріелу Діну, і він спрямував на неї всі свої чари. І вони діяли. Ніколи ще жоден чоловік не доводив її до стану такої розгубленості й водночас збудження.
— Цей підвал став пасткою для вас, — сказав Дін.
— Я увійшла просто до неї. Я не знала.
— Чому ви не знали?
Це було дивне запитання, яке змусило її замислитися. Ріццолі знову пригадала, як стояла того дня біля розчахнутих дверей у підвал і боялася спускатися темними сходами. Вона пам’ятала, як задушливо й парко було в тому будинку, як її бюстгальтер і сорочка змокли від поту. Як від жаху палав кожен нерв її тіла. Так, вона знала, що там щось нечисто. Знала, що на неї чекає внизу.
— Що було не так, детективе?
— Жертва, — прошепотіла вона.
— Кетрін Корделл?
— Вона була в тому підвалі, прив’язана до ліжка…
— Наживка.
Ріццолі заплющила очі. Вона майже відчувала запах мокрої долівки й крові Корделл. І різкий від страху запах власного поту.
— Я проковтнула наживку.
— Він знав, що це спрацює.
— Я мала здогадатися…
— Але ви зосередилися на жертві. На Корделл.
— Я хотіла врятувати її.
— І в цьому ви помилилися.
Вона розплющила очі і гнівно подивилася на нього.
— Помилилася?!
— Ви не перевірили територію і підставили себе під удар. Елементарні помилки. Дивні для такого компетентного професіонала.
— Вас там не було. Ви не бачили того, що бачила я.
— Я читав ваші свідчення.
— Корделл лежала там, стікала кров’ю…
— І ви відреагували як будь-яка нормальна людина. Ви спробували їй допомогти.
— Так.
— І тоді у вас почалися проблеми. Ви перестали думати як коп.
Її роздратований погляд не справив на нього анінайменшого враження. Він просто дивився на неї у відповідь, не змінюючи виразу обличчя, і залишався таким упевненим і спокійним, що це лише підкреслювало її сум’яття.
— Я завжди думаю як коп, — сказала вона.
— Але не в тому підвалі. Ви дозволили собі відволіктися на жертву.
— Я завжди спочатку дбаю про жертву.
— Навіть якщо це небезпечно для вас обох? Хіба в цьому є логіка?
«Логіка…» Звісно, це ж Гебріел Дін. Вона ще ніколи не зустрічала подібних людей, здатних дивитися на живих і на покійників однаково беземоційно.
— Я не могла дозволити їй померти, — сказала Ріццолі. — Це була моя перша і єдина думка.
— Ви знали її, Корделл?
— Так.
— Ви дружили?
— Ні.
Вона відповіла так швидко, що Дін звів брову в німому запитанні.
Ріццолі набрала в груди повітря і сказала:
— Я познайомилася з нею раніше, під час розслідування. От і все.
— Вона вам не подобалася?
Ріццолі помовчала, заскочена зненацька проникливістю Діна.
— Сформулюємо так: я не відчувала до неї симпатії.
«Я ревнувала до неї. До її краси. До враження, яке вона справила на Томаса Мура».
— Однак Корделл виявилася жертвою, — сказав Дін.
— Я не була впевнена в цьому. На початку. Але ближче до кінця стало очевидно, що Хірург полює на неї.
— Мабуть, ви відчували провину за те, що підозрювали її.
Ріццолі не відповіла.
— І тому так відчайдушно намагалися її врятувати?
Вона заклякла на місці, обурена його запитанням.