Морнемир привіз для князя Нолофінве листа від князя Нельяфінве Феанаріона. Князь Нельяфінве запрошував його зі старшим княжичем на нараду, яка мала відбутися рівно на півдорозі до обох таборів. Такого ж листа отримав Фінарато.
— Що надумав твій оtornо, — спитав Нолофінве у сина, прочитавши листа і обдарувавши посланника перстеником зі своєї руки, — просити пробачення за вчинок Феанаро?
— О, можливо…, - відповів княжич задумливо, — можливо також сплатити викуп… Міnya Nosse пливли на кораблях, у них зостався вантаж, у них вціліли коні… Обоз, наскільки я знаю з оповідей Майтімо, не встигав за рушенням, тому вони зберегли і речі, і тварин…
— Викуп за загиблих на кризі… - сказав Нолофінве, але не зло, а якось задумливо.
— Мій батьку і князю, — мовив Фіндекано, — я вам уже оповідав, що в тому, що сталося, нема вини Руссандола. Більше того — навіть вина Феанаро є значно меншою, якщо взяти до уваги…
— Я знаю, — вимовив Нолофінве, — знаю… Що ж… Ми поїдемо.
Вони взяли з собою лише невеликий супровід з лучників… Фінарато їхав з братом Ангарато, зоставивши в таборі Артаресто, котрий вважався його наступником. Хоча небезпеки рушення явно пішли на користь другому сину Арафінве, і він нині аж світився від радості, що почав позбуватись давнього жаху, Фінарато все ж таки вважав своєю опорою саме Ангарато — мовчазного і сильного юнака, доброго приятеля Фіндекано і такого ж доброго мечника.
На галявині на гостей очікувало шатро, пишне пригощення і тиха музика. Майтімо, котрий підвівся їм назустріч з розстеленого плаща, був уже цілком схожим на себе, колишнього. Тільки ще закоротке волосся нагадувало про перенесений жах. Та ще рука, але каліцтво милосердно приховував широкий рукав гаптованого валінорського вбрання.
Гості розмістилися довкола білої скатертини, на якій було розікладено як дари лісу, так і вміло приготована мисливська здобич, про яку, напевне, подбала Шалена Трійця. Ельдар вживали м’ясо тварин дуже зрідка, у виняткових умовах, але нинішні умови і були винятковими.
Розмовляти одразу про справи вважалося нечемністю, тож Нолофінве та його супутники куштували страви, вихваляли митців-кулінарів, якими виявилися, як на те, мисливці Туркафінве та Куруфінве, і слухали гру Ельдар з Міnya Nosse. Потім арфу взяв Фінарато, йому відповів Макалауре… Давні суперники грали та співали пісень Тіріону, і Майтімо, котрий сидів на почесному місці, поруч з Нолофінве, усміхався знайомим лагідним усміхом, згадавши щось давнє і добре.
— Нехай тепер Фіндекано заспіває про свою звитягу, — медовим голосом запропонував Куруфінве.
Власне, нічого незвичайного в цій пропозиції не було — брати Майтімо не знали, що Фіндекано так і не склав про це пісню… Однак… Сам Фіндекано не насмілився б запропонувати таке в присутньости Руссандола… і нагадати Майтімо про Тангородрім.
— О, я поганий співак, і ще гірший поет, — відповів Нолофінвіон так само ввічливо, — я не склав цієї пісні вчасно, а тепер уже запізно. Власне, в цій історії забагато жаху, і тому…
Від Фіндекано не укрилося, що очі Майтімо спалахнули смарагдовим вогнем, і він позирнув на Куруфінве так, що той відвів погляд. Не укрилося і те, що Шалена Трійця сидить, наче на голках, що запальний Моріфінве є багряним на виду, а Туркафінве хоч і зберігає спокій, але на тонких його вустах блукає зла усмішечка.
За ці кілька днів поміж братами щось сталося… Колись єдині в усьому Феанаріони явно поділились на два табори: Шалена Трійця — проти решти. Макалауре сидів поруч зі старшим братом, спокійний і гордовитий. Зацькований вираз його обличчя де й подівся — quentaro відчув опору. Цю ж опору відчували близнята — Амбаруссар з серйозним виразом на юних личках позирали на Куруфінве засуджуюче і трохи не гнівно.
— Якщо ми вже насолодилися музикою — перейдемо до справ, — сказав Майтімо, — Три Доми Нолдор понесли великі втрати… Спершу ми втратили Великого Князя Фінве, і ця втрата спричинилась до рушення Нолдор з Валінору… Ельдар гинули у битвах, але найбільше постраждало рушення князя Нолофінве — Другий та Третій Доми. Постраждали через необачність Великого Князя Феанаро, котрий успадкував титул і звання від свого батька Фінве.
Трійця Феанаріонів завовтузилася. Моріфінве хотів щось сказати, але Руссандол лише повернув голову, і його брат стримав себе.