Стріла-спис черкнула об камінь вежі…
— Лівіше! Лівіше треба!
— Перший самостріл — натягуй корбу, другий — відпускай!
Радісний крик почувся зі становиськ — велетенська стріла потрапила чудовиську просто межи очі…
— Вони смертні! — кричав Гундор, — не бійтеся тьми! Всі до стіни…
Понівечену стіну укріплювали дошками, возами, всім, що впадало в око. Барикада росла, затуляючи тріщини. Фіндекано, однак, розумів — саме на це слабке нині місце впаде удар. А зброярні буде спустошено за кілька днів подібного бою.
Орки, опісля того, як другий балрог перетворився на вогняний стовп, втративши плоть, відступили з вереском. Однак, фортецю було оточено щільним кільцем. А на сході палав Ард-Гален, і серце Фіндекано стискалося від болю: якщо Ангарато з Айканаро за своїм звичаєм таборували в степу, то, можливо…
— Квени, виходьте! — горлали тим часом орки, — той, хто складе зброю — житиме!
— О, вони таки навчилися зв’язно говорити, — до княжича, котрий сидів біля зубця стіни і поглядав вниз, підійшов, хитаючись, Алмареа. Лице сурмача було чорним від кіптяви, а волосся — білим від попелу, котрий сипався з неба, — це ж треба… Чи може Морінготто склав для них розмовника з готовими реченнями?
— О, тільки не говори мені, що вони навчилися читати, — озвався вкрай вимучений Синьагіл, зранені руки якого перев’язувала Ласселанте, — уяви собі — у кожного орка за халявою розмовник…
— З перекладом речень на квенья, — підкинув Мірімон, і Гундор, котрий сидів тут-таки, ледве живий від утоми, здивовано звів брови, почувши дзвінкий сміх Безсмертних.
— Настане день, і вони наступатимуть під звуки музики…
— Коли одіб’ємося — попрохаємо Макалауре, щоб він написав для орків кілька маршів…
— О, ти не розумієш, що говориш — Феанаріони проклянуть нас за нешанобливе ставлення до великого співця…
— Люди, виходьте! — тим часом надсаджувався орк внизу, — видайте нам квенів з Заходу і будете вільними! За кожного живого квена матимете ще й винагороду! В’яжіть їх, і виходьте… Хазяїн щедрий — він заплатить!
— От же гнида, — мовив Гундор, котрий від такого нахабства забув про те, що він має бути витонченим і ввічливим, — от же паскуда волохата… Де я подів свого лука…
— Він у вас за спиною, княжичу Гундоре, — лагідно мовив Алмареа, сміючись лише очима, — ви збираєтесь в’язати мене тятивою?
Та Гундор гнівно пирхнув і докірливо глянув на Ельда:
— Вельмишановний Алмареа, це зовсім не смішно. Ця волохата нечисть ображає весь рід Аданів. Я зараз підстрелю сучого сина, щоб він подавився власними словами.
Гундор обережно визирнув з бійниці і хмикнув задоволено:
— Ондечки воно… Іч, навіть чоботи взуло, мавп’яче поріддя… Ну, зараз я тебе…
Адан старанно націлився і спустив тятиву. Влучив він не зовсім цільно — орк повалився на землю, і заверещав від болю. На допомогу йому ніхто не квапився, тож вояк допоміг собі сам — вужакою поповз поміж вбитими, затуляючись від наступного пострілу.
Гундор лаявся вже не стримуючись, згадуючи Морока, балрогів і стонадцять орків одразу. Фіндекано заспокійливо поклав йому руку на плече.
— Ти просто втомився, — мовив, — відпочинь…
— Рука здригнулась, — виправдовувався Адан, — уповзло таки, поріддя Чорнобога. Щоб його зжерли його ж одноплеменці… Отаке запропонувати воїнам Дор-Ломіну…
Наступного дня вони відбили ще один штурм… Тоді ще…
Найгіршим був четвертий день, коли скінчилися стріли… Коли тварі лізли на стіни по неоковирних драбинах, коли до битви рушили жони та підлітки, в тому числі і Ерейніон з Ерніс… Загін Гундора поліг майже весь — відпорність Людей до поранень і подразнень завжди була низькою. Зранені Ельдар сяк-так зупиняли собі кров і знову йшли до битви, бо не було коли занурюватись в цілющий сон, і вони бились до втрати hrоа, і відходили на Захід прямим шляхом.
Крик срібних сурем видався змученому Фіндекано найсолодшою піснею — до фортеці йшло військо під блакитними стягами з срібними зорями. Військо з Барад-Ейтель, остання надія обложених. Провадили його сам Нолофінве та Гадор Лоріндол.
Облогу було прорвано, але Великий Князь вирішив, що надалі обороняти напівзруйновану фортецю немає сенсу. Захисникам твердині біля Кам’яної Могили було наказано відходити до Барад-Ейтель. Фіндекано зібрав свій поріділий загін, те саме зробив Гундор, обидва керманичі спорядили обоз з пораненими, жонами та дітьми і вирушили до княжого граду в складі війська Нолофінве.