Оскільки син Нолофінве завжди був упевнений, що прямий шлях є найлегшим, він зняв з поясу мисливський ріг окутий сріблом, який випрохав свого часу у Арельде, і приклав його до вуст. Голосний чистий звук прорізав повітря.
Він повторив заклик вдруге, втретє… Зрештою з вежички понад брамою почувся голос вартового:
— Назвіть себе!
— Я — Фіндекано Нолофінвіон, — мовив юнак голосно, — у мене доручення з Тіріону до вельможного Феанаро. Можу я бачити князя Мinya Nosse?
Фіндекано вважав, що викликати княжичів на розмову через голову батька буде непристойно. Пані Нерданель нічого не переказувала для свого мужа, але передала дарунки своїм синам. Тож цілком призвоїто буде звернутися до самого вождя за дозволом їх передати… А потім уже — як вийде. Незважаючи на ворожнечу, вуй не мав вигнати його геть, не давши, принаймні, перемовитися з Феанаріонами.
На стіні тим часом запанувала тиша. Фіндекано терпляче очікував. Прохолодний вітер шарпав його плащем, а Моретінде нетерпляче переступав ногами і оповідав своєму вершнику по оsanwe, що він, чесний нащадок Нагара, думає про осіб, котрі змушують очікувати на холоді Ельда та його вірного коня.
Зрештою з вежі почувся знайомий сильний голос Феанаро:
— Що тобі треба, Фіндекано Нолофінвіон?
— Я привіз дари з дому для ваших синів, — ввічливо відповів Фіндекано, — тому прошу дозволу переговорити зі старшим княжичем, або будь з ким з них по вашому вибору.
— Я бачу, ти маєш з собою лука, — озвався Феанаро, — де твій меч, Нолофінвіоне?
— Я вибрався на полювання, — лагідно мовив Фіндекано, — тому і взяв з собою лук та стріли. Щодо меча — то я не у ворожому краю, а на полюванні він мені не потрібен.
— Отакі вони всі хоробрі, - сказав Феанаро комусь за зубцем вежички, — вони ніколи не мають зброї… Боягузи… Воістину боягузи! Знають, як уникнути бою. Але нічого… Ти маєш два мечі, тож вийди, і покажи цьому нащадку Індіс як приїздити сюди з дорученням з Тіріону, та ще й прикриватися іменем моєї дружини!
Зарипіли ланцюги, почав опускатися міст… Однак… Фіндекано зістрибнув з коня, майже певен в тому, кого зараз побачить. Двома мечами одразу серед Феанаріонів міг битись лише Майтімо. Шалена Трійця ніяк не могла опанувати це складне мистецтво, і безмежно заздрила старшому брату, про що він сам оповідав, сміючись, здається так недавно.
Майтімо вийшов з прочиненої брами як тільки міст ліг на своє місце. Він був зодягнений в чорне, і багряний плащ метлявся за його спиною. Мечі він ніс в руках.
— Вітаю, Руссандоле, — сказав Фіндекано неголосно, коли старший Феанаріон підійшов до нього. Майтімо мовчки пхнув до руки приятеля один з мечів і витягнув з піхов свого.
— Майтімо, — мовив Фіндекано, силячись на жарт, — якщо ти насправді бажаєш показати мені чого навчився за цей час, то зовсім не обов’язково робити з цього видовисько для всього Мinya Nosse. Давай, хоча б спустимося донизу, до он того лісочка.
В лісочку пахло глицею і спокоєм. Моретінде лишився на узліссі щипати травку, а приятелі пройшли трохи далі і зупинились на галявині.
— Поговоримо, — сказав Фіндекано, — тільки не мечами… Словами. Що тут у вас коїться?
— Тебе прислали дізнатись, — промовив Майтімо своїм сріблястим голосом з явною загрозою, — прислали з Тіріону… А може з Валмару? А, Фіндекано? Спочатку він, тоді ти…
— Хто — він? Руссандоле…
— Виймай зброю, сину Нолофінве, інакше я проткну тебе наскрізь…
Слова Майтімо супроводжував дією, і Фіндекано ледве встиг затулитись від удару своїм мечем у піхвах. Далі він тільки те й робив, що ухилявся від клинка Руссандола, закриваючись то мечем, то луком, який зірвав з плеча, але так і не оголив своєї зброї.
— Послухай же, Майтімо! Та вислухай же мене… Мене ніхто не присилав, і доручення у мене одне — від пані Нерданель! Я вам від неї плащі привіз, вони в дорожніх саквах… Та припини врешті це божевілля, мені нині не до вправ…
— Це бій, а не вправа, — сказав Майтімо зло, — ти — боягуз, Фіндекано. Ти боїшся видобути меча з піхов, знаючи, що є під захистом звичаю — не нападати на беззбройних.
Меч Фіндекано вилетів з піхов одрухово. Лук відлетів набік. Юнак не хотів бою, але нині у нього луснув терпець. Клинок задзвенів о клинок, і разом з цим прийшло розуміння, що це не гра, і навіть не двобій до першої крові. Руссандол бився на смерть.