— Чому ми мусимо, — говорив вигнанець, а голос його віддавався в душах присутніх подзвіном по загиблим, — служити заздрісним Богам, котрі не можуть захистити нас від небезпеки? О, можливо їм байдуже до нас, але вони не в змозі вберегти від Ворога навіть власні володіння! Морінготто тепер є їхнім недругом, авжеж, але чи не вони дозволили йому ходити вільно Валінором? Хіба не одного вони роду? Хіба Манве Сулімо не є його братом? Помста палить мені груди, та навіть, якби я був в змозі від неї відмовитись, то не залишився б в одному краї з родичами вбивці і злодія!
— О, ні…, - вимовив Нолофінве з несмаком, — подібні промови не додають чести синам загиблого Фінве…
— Не тільки я втратив батька, — промовляв далі Феанаро, — ви всі втратили верховного правителя! Що вас тримає тут? Світло, яким Валар звабили колись сюди Нолдор, Ваніяр та Телері? Нині темрява зрівняла всіх — Ельдар і Аварі! Ця смужка землі поміж горами та морем? Це клітка, Ельдар, і вас в ній замкнено, мов чудернацьких звірят, які вміють говорити і виробляти блискучі іграшки!
— Мабуть тому Перший Дім останнім часом виробляє лише мечі, - сказав Арафінве, але його заглушив схвальний гомін.
— То що ми робитимемо? — Феанаро підвищив голос, перекриваючи гомін натовпу, — будемо тужити тут доки й нашого віку, та мешкати в імлі, проливаючи сльози в море? А чи повернемося додому, Нолдор? До озера Куівінен з його солодкими водами! Або кудись інде — там, за морем лежать розлогі землі, які тільки й очікують на прибуття вільного народу!
— А ще на тих землях проживають Синдар і Нандор, — різко мовив Нолофінве, виступивши вперед і обернувшись до Нолдор лицем, — ми попрохаємо родичів потіснитися, чи не так? Я не говорю вже про те, що ми не будемо походжати там вільно, як може дехто думає собі! Там іде війна, князь Ольве Альквалондський отримав звістки від брата. Була битва у Белеріанді, urqui напали на Егладор! Вони відрізали Егладор від Егларесту, де править князь заморських Телері Кірдан Корабельник, і відтіснили Кірдана до самого краю моря. Князь Ельве Сінголло зібрав військо і закликав на поміч князя Нандор Даінтаро, якого в Ендоре звали Денетором, та військо з Наугрім. Вони виграли цю битву, Ельдар, коштом життя князя Даінтаро та його дружини. І мають спокій лише завдяки жоні князя Ельве, Мая Меліян, котра оточила Егладор, названий нині Доріатом, поясом захисних чар!
— Це старі новини, відомі всім! — почулося з натовпу, — ми хочемо слухати Феанаро!
— Нас не налякаєш! Нехай там іде війна — ми допоможемо Сінголло!
— Синдар та Нандор воюють, а Нолдор відсиджуються в безпеці!
— Нехай боягузи стережуть це місто, а хоробрі рушають в Ендоре!
Фіндекано бачив, що розумні батькові доводи не діють на розтривожених Ельдар. Власне він і сам в глибині душі бажав сповнення давніх дитячих мрій. Війна під зорями, бої з urqui, срібноволоса Синде, котра дарує вінок переможцю… Можливо — загибель, але загибель зі славою, яку золотий голос Макалауре переплавить в пісню.
— Ви чули всі, - всміхнувся Феанаро хижо, — там воюють! Воюють наші родичі, розчищаючи місце для firi — смертних істот, незнаних нам досі. Істоти ці є чимось середнім поміж нами та urqui, принаймні так про це оповідають мудрі. Вони є не дуже розумними, зате є дуже плодовитими і заполонять Ендоре, коли Синдар Тінголло поляжуть у нескінченних битвах!
Майдан загудів. Про firi, які мали нібито стати наступниками Ельдар, багато хто почув вперше.
— Що це за істоти, скажіть будь ласка?
— Згадайте, Нолдор, як на позаминулих змаганнях програв Фінарато Арафінвіон! Він якраз і співав про оцих істот, яких ми, нібито, маємо навчати відріжняти праву руку від лівої!
— Зле, Ельдар, говорити лихі слова про осіб, яких ми не знаємо. Можливо це — наші майбутні союзники у битвах!
— О, союзники… Метелик не союзник орлу, хоча обидва є крилатими…
— Firi! Одноденки…
- І ми маємо віддати їм Ендоре?
— Слухайте князя, Нолдор! — знову продзвенів голос Макалауре, — слухайте наступника Фінве!
Коли Нолдор замовкли, Феанаро підвів руку до зоряного неба.
— Ось наш вінець! — крикнув він, — попрощайтеся з рабством, Ельдар! Але попрощайтеся й зі спокоєм! Відкиньте слабкість! Зоставте тут надбані скарби та мистецькі творіння! Беріть з собою лише зброю — ми завоюємо світ під зорями і створимо кращі речі, ніж ті, що залишили тут! Ми гнатимемо Морінготто до краю світу, далі, ніж Ороме, битимемось краще за Тулкаса, ми ніколи не відступимось від гонитви! На Чорного Ворога чекає війна та наша невмируща зненависть! Та коли ми переможемо і повернемо Сильмарили, то ми — і тільки ми — володітимемо світлом і красою Арди Оновленої! І ніхто не витіснить нас звідти — ні urqui, ні Наугрім, ні якісь незнані firi!