— Коли ви говорите, то звертаєтеся до всієї групи, а не до когось персонально. Не замикаєтеся на комусь одному. Це має бути рівна розмова всіх із усіма. Коли ви говорите, то не покликаєтеся на свій авторитет. Приміром, я, як провідний юрист провідної фірми, кажу вам з власного досвіду і т.д. Це — не наш варіант.
Складно згадати своє перше враження від Іри. Пам’ятаю лише, як мене здивувало, наскільки рівно вона тримала долоні.
— Отже, підсумуймо, — вперше посміхнулася Іра.
Ми записували правила і вже були скореними, готовими до вкидання інформації.
Іра загинала пальці:
— Отже, правило піднятої руки. Черга. На репліку 45 секунд. Обговорення відбувається з усіма. Без покликів на свій авторитет. І, так, 45 хвилин на один текст.
Важко згадати своє перше враження від Іри. Жінки, яка змінила моє життя.
— Тепер пропоную зробити паузу на маленьке знайомство. Ми вже більше години разом, а ще не знаємо одне одного, — Денис удавав розгубленість, наче до цього не читав наших досьє зі звітами служби безпеки включно, — біля кожного з вас є аркуші паперу і маркери. Напишіть, будь ласка, свої імена і давайте знайомитися.
По двох хвилинах круглий стіл перетворився на імітацію представницького засідання учнів молодших класів. Серйозні жінки писали свої імена червоним маркером і виводили сердечка. Чоловіки писали синіми і зеленими маркерами, вибудовуючи гострі кути своїх записаних імен.
— Гаразд. Почнімо з мене. Денис, 28 років. Освіта юридична. Зараз працюю за спеціальністю. Захоплююся фотографією.
— Вітаю всіх іще раз. Ірина, — вона мимоволі показала рукою на табличку зі своїм ім’ям. — 29 років, хімік за освітою, але наразі працюю в медіа. У фонді вже 3 роки.
Ми уникали назв конкретних фірм, закладів, де працюємо. Приховували свої прізвища. Минуле лишалося позаду. Ставало неважливим. Всі були рівними, просто учасниками Семінару.
Мене це влаштовувало. Я був просто Віктором, який запускає власний освітній бізнес.
Білявка навпроти виявилася піарницею у лідера ринку з виробництва чаю. Був там і політик правлячої партії, і лисуватий режисер кіно, і патріотичний художник середнього покоління, менеджери найвищих ланок, головний редактор одного зі знаних тижневиків, голова обласної адміністрації, відомий кардіохірург та інші. Всього 21 учасник.
Часом хтось жартував, і ми ставали трошки ближчими.
— Дякуємо всім. Ми починаємо Семінар.
19
— Тема перша. «Природа людини». Текст перший. «Політика» Аристотеля, — оголошує Денис.
Краєм ока спостерігаю за іншими. Хтось зробив старанний конспект із основними тезами і цитатами, хтось — нотатки у планшетах. Хтось, як я, розставив на роздрукованих сторінках знаки оклику та примітки Nota Bene. Але було кілька тих, хто мав цілком чисті аркуші — які або не читали текстів узагалі, або все тримали в голові.
— Хто хоче почати? — запитує Іра. Вони тримають годинник і чисті аркуші, на яких незабаром запишуть наші імена.
— Можна я, — тягне руку режисер Алік, — Аристотель піднімає дуже важливі проблеми. Вони актуальні і для нас. Ось тут він пише, — Алік забігав очима по аркушу. — Так, ось тут. Він говорить про розподіл людей на тих, хто владарює і панує, і на тих, хто підкорюється. Хазяїн і раб. Аристотель каже, що такий симбіоз взаємовигідний — і для раба, і для пана.
Алік замовкає. Зависає пауза. Всі звикають до правил, формулюють власні думки. І привчаються говорити лише найважливіше.
Піарниця піднімає руку:
— Нехай уже я, якщо всі соромляться.
— Прошу, Ніно.
— Аристотель говорить про природність такого стану речей. Алік гарно впіймав потрібну фразу. Про взаємовигідність стосунків між рабом і паном, нами і системою. Мене взагалі цікавить, чи можемо ми вийти за рамки сучасної системи? Чи ми зациклені, закриті для перемін?
Ніна замовкає.
— Дивно, але майже відразу виникає проекція на сьогодні, — бере слово Павло, редактор, — Ми вже наче і читали ці тексти. Або принаймні чули про них. Але наскільки актуально вони звучать. Аристотель позбавляє людину вибору і заганяє її в рамки. Він називає «нелюдом» того, хто перебуває поза соціумом. Або ж божеством. Тим, хто знаходиться понад усім.
Семінар набирає свою динаміку. Ритм. Визначаються лідери групи — Павло і Петро, проект-менеджер, той, в окулярах із круглими скельцями, який із виглядом сноба критикує все. Одначе вони доповнюють один одного і рухають розмову вперед.