Відчуваючи, що перші 45 хвилин добігають кінця, піднімаю руку. Доходить моя черга.
— Ми дуже далеко відійшли від Аристотеля в нашому обговоренні. Не хочу показатися занудою і теза про генетичну закладеність рабства в нас у крові мені видається цікавою, — фізично відчуваю, як спливає час, ліплю слова одне до одного і відчуваю увагу аудиторії, — та я хотів би повернутися до початку.
Шелестіння сторінок.
Читаю цитату, обведену на самому початку тексту:
— Всяка держава є певним об’єднанням, а будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя.
— Час, — каже Іра і посміхається мені.
Щастя попереду.
І горе теж.
Робимо паузу. Офіціянти наливають чай і каву в порцелянові горнята з логотипом «Астри». На денці — логотип «Адмірала».
Канапки і закуски — неймовірні. За апетитом і намаганням узяти всього по шматку, все інше вже не таке важливе.
Всі розбилися на окремі групки. Обговорюють спільних знайомих, жартують. Хочу поговорити з Ніною, шукаю поглядом Іру. Але не наважуюсь ні на що. Крім іще однієї порції кави.
«Точний виклад православної віри» Іоанна Дамаскіна відразу виводить нас на розмову про релігійний світогляд. Як Отці Церкви своєю певністю і всезнанням закладали основи сучасної церкви. Петро розповідає про особливий тип американської психологічної травми — виховання в католицизмі та вражаюче зображення пекельних мук. У дитячу психіку закладаються жахи на все життя. Видіння, що переслідують кожен крок дорослого життя, кожне прийняте рішення.
Говорили про страждання людське, та найцікавіше починалося, коли зачитували слова самого Дамаскіна. Як із землі Господь створив тіло і душу розумну і мислячу надихнув. Як створив Він людину з двоякою природою — як середину між величчю і нікчемністю, духом — щоб людина лишалася незмінною і прославляла Його, плоттю — щоби страждала і, страждаючи, пам’ятала, хто вона.
Дамаскін говорить про природу людини, ніби роздивляється її в розтині. Відділяючи тіло від душі, прискіпливо вдивляючись, чим вони є.
Семінар увійшов у свій ритм. Здається, розмова захопила всіх. Кожному було що сказати. Черга за словом ставала чимраз більшою. Репліки — коротшими, логічнішими, ємнішими. Модератори задоволено посміхалися.
Між нами циркулювала невидима енергія, якій Дамаскін чи хтось із Великих мертвих точно дав би назву. Мені здавалося, я починав розуміти ідею, закладену в символі «Астри», — багатокутна зірка, з якої вся енергія стікається в осереддя і тоді знову з шаленою віддачею повертається.
Але, як завжди, я помилявся.
Я помилявся і вже згодом у «Левіафані» Томаса Гоббса знайшов іще одну підказку. Та цього разу це була підказка не про влаштування світобудови чи суспільства. Це була точна вказівка, як можна вбити «Левіафана».
Ми говорили про Гоббса і його працю. Іра, яка, крім наших імен, не вимовляла нічого, звернула увагу, що для Гоббса біблійне чудовисько Левіафан — це сила, що принижує людину. І, як ми знали самі, Гоббс використав цей образ для опису потужної держави.
Ми говорили про його ідею війни всіх проти всіх. Про її одвічність і незмінність. Гоббс кількома штрихами дає загальне уявлення про найважливіше. Три причини військових сутичок: суперництво, невпевненість, прагнення слави. Перша змушує людей воювати задля наживи, друга — заради безпеки, третя — задля репутації. Гоббс називає війною і відтинки часу між війнами, коли відчутною є воля до битви. Чого не сказав Дамаскін і про що попередив Гоббс: «Людина — це тварина, яка заради блага перебуває у невпинній війні».
Коли я розпочав свій похід проти «Астри», то часто згадував його слова: «Сила і підступність є на війні двома головними чеснотами».
В останні хвилини обговорення ми зачепили початок тексту. Йшлося про загальну рівність усіх перед усіма. Пам’ятаю, Ніна зачитувала ці рядки:
— У найслабшого достатньо сили, аби вбити найсильнішого. Чи то завдяки таємній махінації, чи то об’єднавшись із тими, кому загрожує така небезпека, як і йому.
О так, Гоббсе, сучий сину, я так і зробив. Чуєш, я так і зробив.
— Чарльз Дарвін, «Походження людини і статевий відбір», — м’яким голосом оголошує Іра.
Уривки з праці Дарвіна — чи не найбільш очевидна підказка про суть «Астри». Відповіді лежать просто на поверхні. Але ніхто їх не помічає. Затуманений зір і енергетичні потоки приховують істину.
Натомість говоримо про походження людини. Про нас.