Алік підхоплює:
— «Такий кодекс повинен бути вираженням істинної волі всіх людей, виростати з їхнього справжнього духовного коріння». Далі він наводить цінності, які могли б об’єднати людей. І серед цих цінностей мені завжди подобалося «відчуття вічності наших вчинків». Цінність, що заперечує існування часу і самої тимчасовості, а значить, завжди в ціні. І це означає — максимально наближається до істини.
Я поринаю в роздуми, Ніна вже закінчує свою репліку:
— Треба зрозуміти свій глибинний зв’язок, що існує між усіма людьми, нашу кревну спорідненість.
«Астра» вкотре підкидала підказку, натякала на нашу інакшість стосовно до неї. Але марево ілюзій затуманювало свідомість.
Треба було чути, коли депутат повторював слова Гавела: «Наша совість повинна, нарешті, наздогнати наш розум, в іншому разі ми зникнемо». І ще з більшим запалом: «Політика — це служіння іншим, це практика моральності. Це — вияв глобальної відповідальності, відповідальності за саме виживання людського роду».
«Астра» по-різному ламала долі. Знання, що їх отримували учасники Семінару, — це зброя проти дійсності, інструмент для її зміни, перебудови. Даючи знання та ілюзію свободи вибору, «Астра» забирала собі майже все інше. У деяких випадках нові знання і нове «я», що його отримували семінаристи, не відповідали умовам реальності, в якій продовжували існувати всі інші. По кількох місяцях після Семінару з депутатом трапився суїцид. Двічі чи тричі він прострелив собі голову. Цього не показали ЗМІ, однак «Астра» знала все. І особливо те, що усвідомлення своєї відповідальності, а не бажання швидкої наживи були тією цінністю, яку колеги депутата не готові були сприйняти. Тим паче — вибачити.
Але того дня його слова і цитати Гавела зустріли оплесками. Хоча б на кілька секунд з’явилася надія на реальні покращення реальності.
Я постійно повертаюся до текстів «Астри».
Там — істина. Там — усі підказки. Як хтось цитує сторінками Біблію, так і я всотую ці тексти з року в рік. Розбираючи найменші відтінки сенсів і прихованих натяків. Однак останні чотири тексти — оголений нерв, заклик до дії. І вкотре повторюючи слова Гавела: «У кожної людини сновидить свідомість, у кожному сновидить божественне».
Треба тільки розбудити.
Здійснити вчинок.
Тому я і зробив те, що був повинен.
Я вбив їх усіх. Відчуваючи свою відповідальність.
Я пишу ці рядки, щоби розбудити тебе. Чуєш?
Щоби ти прокинувся і побачив, нарешті, істину.
Почув мій голос.
І зрозумів: всесвіт — у твоїх божественних руках.
13
Хтось із не надто мудрих сказав колись мудру річ: «Найкраще ми пам’ятаємо те, що робили вперше».
Банальності типу першого поцілунку і сексу до уваги не беруться, бо вони очевидні. Але, приміром, перша «Антигона» і перший поставлений спектакль — це той різновид адреналіну і катарсису, який неможливо повторити.
Після останнього блоку текстів у нас було кілька годин на відпочинок і фінальний прогін вистави. Ми так жодного разу і не пройшли текст п’єси повністю. Щоразу зупинялися, розставляли акценти, вигадували фішки. Ми вдосконалювали початок, одначе фінал залишався незрозумілим.
Запал, що його ми відчули під час обговорення текстів, поступово розсіявся. Якщо повний провал можна поділити на етапи, то першу стадію ми точно минули.
Мені лишалося тільки одне: запальна промова голівудського штибу.
— До виходу на сцену 10 хвилин. Що ближче цей час, то менше певності я бачу у ваших очах. Суцільний відчай і звинувачення. Долі, обставин, мене. Але я вам скажу. Наша робота над виставою важливіша за саму виставу, — спантеличені погляди, одначе це погляди тих, хто готовий почути. — Ми можемо сказати, що пройшли через багато речей разом. Ми набули спільного досвіду. І прожили кілька життів за цей тиждень. І не мені, наймолодшому серед вас, казати про те, наскільки старішими ми стали. Але, — пауза, найскладніша пауза, — вистави ми не закінчили. Ми створили нові умови, обставини, в яких ви проживете найближчі 2—3 години. Історія, яку ми покажемо, на жаль, безсмертна. В ній ключові теми, що ми обговорювали, — відповідальність, лідерство, контроль держави над особистістю, громадянська непокора і, найважливіше, — конфлікт між записаними законами держави та неписаними законами богів і здорового глузду. Прошу, відчуйте це. Не грайте, просто проживіть свої ролі. І головне — отримайте задоволення від того, що робите.