вродливою, дуже вродливою. Гість розуміє, що тягнути далі не можна – час починати
оповідь.
- Як ви вже зрозуміли, вельможна пані Нерданель, я є нащадком брата вашого чоловіка, Нолофінве, якого в Середзем’ї звали Фінголфіном. Його син Тургон, ви його знали як
Туракано, має доньку Ідріль, відому вам як Ітарільде. Ця Ітарільде за життя свого у
потаємному граді Гондоліні одружилася з Аданом доброго вояцького роду на ім’я
Туор. Свого часу вони вирушили на кораблі відшукати шлях на Захід, і зникли у морі
без вісти. Лише опісля Війни Гніву ми дізналися, що вони досягли берегів
Благословенної Землі. Ім’я сина їхнього, Аданеделя Еаренділя, відомо всім, хто хоч
раз слухав мандрівних співців…
- Переможець дракона і рятівник Середзем’я, - всміхається Нерданель, і Ельронд
серйозно киває головою.
- Саме так, моя пані – переможець і рятівник… Отже, з батькового боку я є з роду
Фінвіонів, однак, і рід моєї матері є не менш славетним… По материній лінії я
походжу від князя Ельве Сінголло, що його ще звали Тінголом. Жоною його була
Майе Меліян, отже в моїх жилах є кров Майяр…
«Ось звідки здібности цілителя, - думає Нерданель, з цікавістю дослухаючись до співучого
голосу гостя, - зазвичай цілительками є діви та жони, чоловіки майже не успадковують цього
дару. Затягнути собі рани можуть усі, а от врятувати іншого… Кров Синдар і кров Маяр…
Однак, цей Ельронд зовсім не схожий на Синда…»
- Про доньку Тінгола Лутіень та її кохання до Адана Берена ви мали чути… хоча б від
вельможного Фінрода…
- Я слухала «Leo Leitian», - говорить Нерданель, - у виконанні найкращих співців
Тіріону.
- О, красиві слова… Я маю власну думку про цю історію… Однак, кохання… Що ж, нехай буде так… Однак завдяки їм, та ще Ельве Тінголу до Доріату потрапив один з
Сильмарилів…
- Вони ж не могли не знати… - виривається у Нерданель.
- Не могли, - відповідає гість, - заклятий камінь погубив спершу Тінгола, тоді Наугрім6, убивць Тінгола… Потім Сильмарил зберігався у Лутіень, а опісля смерти її та Берена
перейшов до Аданеделя Діора, мого діда… Як бачите – кров Аданів у мене і від
матері, і від батька.
Ельф прикриває очі, і мова його ллється, немов шелест річкових хвиль.
6
Наугрім - Гноми
8
«Ми з братом народились в Гаванях… Не в Сірих Гаванях, в Гаванях Сіріону. Невеличке
містечко з білого мармуру біля гирла величної ріки, білий маяк на березі… Гарної години з
маяка було видно обриси острова Балар…
Ще до нашого народження Нолдор програли битву, ту, що її назвали потім Битвою
Незлічених Сліз – Нірнает Адорнедіад. В ті часи її звали просто – Останньою… Опісля впав
Нарготронд, тоді Гондолін… Гавані Сіріону, град, що належав князю Фалатрім Кірдану, був
переповненим біженцями з Белеріанду, частина ж з них, як і сам князь Кірдан, котрий
втратив два своїх гради, знайшла притулок на острові Балар.
Князь Кірдан, котрий був свого часу союзником Фінгона Відважного, відомого вам як
Фіндекано, надав пристановисько вцілілим Нолдор Гітлуму та втікачам з інших
розгромлених твердинь. Так в Гаванях Сіріону опинилися Туор та Ітарільде з моїм
майбутнім батьком – Еаренділем.
А через деякий час до Гаваней Сіріону прибули і біженці з взятого Маедросом Руссандолом
та його братами Доріату.»
Ельронд бере тонкими пальцями філіжаночку quenilas і робить ковток, а Нерданель опускає
вії і мимоволі зітхає… Доріат… Друге вбивство родичів… Що ж, її гість попереджав, що їй
боляче буде слухати. І оце – Маедрос… Ельронд говорить на квенья, витонченому
стародавньому квенья, так говорили її сини, так говорить і вона сама. Але часом в його мові
прориваються синдарські слова і назви… Вона знає імена своїх синів на синдарині, але
ніколи їх так не називала подумки і не хоче називати.
«Наші майбутні батько та мати познайомились і одружились саме в Гаванях Сіріону. Я
говорю «наші», бо ми з братом Ельросом були нерозлучними, як всі близнята. Батько… Я
шаную його, як воїна, як переможця дракона, як «рятівника Белеріанду», хоча опісля того
порятунку землі, омитої кров’ю Нолдор, просто не стало… Але він зник разом зі своїм
кораблем так, як зникав до того не один раз… Ми просто не встигали зрозуміти, що у нас є
батько.
Мати… Ми любили її, любили так, як кожний Ельф любить свою аmme. Під час
відсутньости батька вона розбирала міські справи, сидячі на високому троні в судовій залі