Застебнувши сувак торби, він рішуче пішов до виходу з ангара. Опинившись зовні, опустився на коліно та, вдаючи, що поправляє взуття, оглянув місцевість. Бетон був гарячим на дотик — літнє сонце випарувало дощову воду, що залишалася в калюжах після вчорашньої негоди. У яскравому промінні будівлі комплексу здавалися такими самими випаленими та знесиленими спекою, як і довколишні пагорби.
Джек уже встиг вирішити, до якого гелікоптера він піде. Найкращим був «Вервольф», але він разом із «Гавоком» стояв у далекому кінці майданчика. «Гайнд» стояв лише у двадцятьох метрах від входу та був готовий до злітання. «Гайндом» на Заході називали найпоширеніший у радянській армії вертоліт Мі-24. Його корпус зі східчастою подвійною кабіною буквально випромінював надійність і впевненість.
Джек розпростав плечі та підійшов до головного у групі техніків, який власне засував стрічку до приймача боєприпасів.
— Наказ від самого! — випалив Джек. — Обставини змінилися, і я маю вилетіти просто зараз.
Джекова російська була далекою від досконалості, — навпаки, говорив він із жахливим акцентом, — але він сподівався, що в середовищі казахів та абхазців це згодиться.
Його слова здивували техніка, але не надто.
— Набої ще майже не завантажені — у вас буде лише чотириста патронів калібру 12.7, але в усьому іншому ми готові до злітання. Можете сідати та виконувати попередню підготовку.
Джек повісив торбу на плече та через дверцята правого борту заліз до гелікоптера. Пірнувши до кабіни, він пересунувся на сидіння пілота та сховав торбу в куток. Розташування важелів управління не заповідало особливих проблем — Мі-24 не надто відрізнявся від інших бойових гелікоптерів, на яких Джек уже літав.
Накинувши ремені, він озирнувся назад і подивився крізь плексигласове скло кабіни. Над місцем стрільця було видно групу вантажників, що займалися двома відкритими вагонетками, на яких було накладено пускові установки для радіокерованих бронебійних ракет «Спайрел». «Гайнд» готували для останньої атаки на «Сіквест». У цю мить Джек побачив на виході з ангара двох людей у такому самому одязі, який був на ньому, — вочевидь, пілота та стрільця. Коли чоловік, із яким розмовляв Джек, узяв мобільника й стривожено підвів очі, Джек зрозумів, що його камуфляж розкрито.
Велетенський п’ятилопатевий ротор уже обертався, а подвійні турбовальні двигуни «Ізотов ТВЗ-117» потужністю у 2200 кінських сил встигли прогрітися. Оглянувши шкали приладів, Джек побачив, що паливний бак повний, а стрілки, які показують рівень мастила і тиск гідравліки, зупинилися у правій частині шкал. Залишалося сподіватися, що засоби протиповітряної оборони Асланової резиденції не встигнуть перепрограмуватися на один із власних гелікоптерів. Джек схопився за важелі: лівою рукою смикнув держак сектора газу та потягнув за важіль об’єднаного управління, а правою щосили рвонув уперед ручку управління циклічною відстанню.
За лічені секунди сила ударів ротора по повітрі неймовірно зросла, і «Гайнд», нахиливши носа, зірвався з бетону. На кілька нестерпно довгих митей він завис у повітрі, достосовуючись до сили тяжіння та напружуючи всю свою міць у боротьбі з нею. Ревіння мотора вдарило по будівлях довкола вертолітного майданчика, заглушивши всі інші звуки. Джек зі знанням справи штовхнув педалі, щоб запобігти бічному ковзанню, і в цю мить побачив, як із ангара вилітає людина-ведмідь. Далмотов відштовхнув вертолітників і кинувся до «Гайнда». «Узі» він навіть не скинув з плеча, — напевно, знав, що 9-міліметрові кулі нічого не вдіють з броньованою обшивкою бойової машини. Натомість, пробігаючи ангар, бойовик прихопив набагато небезпечнішу зброю.
Перша куля 50-го калібру, випущена з БМГ, прошила місце переднього оператора — саме його Джек зайняв би, якби знав, що гелікоптер має тандемне управління. Машина рвонула вперед, і друга куля влучила кудись у хвіст. Удар був настільки сильним, що розвернув фюзеляж, і Джекові довелося терміново вирівнювати гелікоптер.
Поки Джек змагався з важелями управління, ґвинтокрил злетів над ангаром і зі зростаючою швидкістю вирушив до південного краю затоки. Ліворуч залишилися футуристичні будівлі Асланової резиденції, а праворуч промайнули округлі обриси берегового корабля. За кілька секунд машина перетнула берегову лінію й опинилася над відкритим морем. Щоб не бути поміченим радарами, Джек тримався на мінімальній висоті, — шасі майже торкалися вершин гір. Витиснувши ручку сектора газу та до упору посунувши вперед важіль управління циклічною відстанню, Джек доволі швидко досяг максимальної для цієї моделі швидкості польоту над морем — 335 кілометрів на годину. Йому вдалося ще трохи збільшити цю цифру, коли він знайшов перемикач, що втягував шасі. Узбережжя швидко відступало на схід, а попереду лежало тільки безхмарне ранкове небо, яке біля обрію зливалося з синяво-сірим серпанком.