Як Джекові й наказували, він вимкнув рацію, яка могла привернути сторонню допомогу. Увімкнувши автопілот, він відкинувся на сидінні та поклав «Барет» собі на коліна, але так, щоб його раптом не помітили вороги. Довжина складеної Гвинтівки становила майже півтора метра, а важила вона чотирнадцять кілограмів. Щоб дуло не витикалося з-під обтічника, довелося зняти десятизарядний магазин. Правою рукою Джек перевірив, чи є у приймачі масивний патрон 50-го калібру. З кожним кілометром його шанси зменшувалися, і він знав, що має діяти якомога швидше.
Слушна нагода випала раніше, ніж він очікував. Через п’ять хвилин польоту гелікоптери раптом потрапили до теплового дрейфу — потоку теплого повітря, що залишився від минулого шторму. Машини наче опинилися на американських гірках, і «Гайнд» на мить відірвався від свого супроводу. Поки інші пілоти достосовувалися до цієї несподіванки, Джек не гаяв часу. Коли його вкотре кинуло вгору, він потягнув на себе важіль газу та смикнув за ручку колективного управління. Попри падіння обертів двигуна, висхідний потік тут був настільки потужним, що навіть при максимальному куті тангажа лопатей ротора цього вистачило, щоб різко злетіти вгору метрів на двадцять. Після цього «Гайнд» завис і знову почав опускатися. Дві інші машини пролетіли вперед, ледь не зачепивши своїми лопатями черева Мі-24. Джек умить опинився позаду ворогів. Це був класичний маневр повітряних боїв Першої світової, неодноразово з успіхом виконуваний британськими «Гаррієрами» проти швидкісніших аргентинських «Міражів» під час конфлікту на Фолклендських островах.
Джек вирішив використати бортовий кулемет проти правого гелікоптера. Максимально витиснувши газ, він кинув машину вбік — туди, де вже почав був зупинятися «Гавок». Увесь маневр тривав менше п’яти секунд: вороги ледь устигли звернути увагу на його відсутність, а ухилитися не змогли й поготів.
Коли Мі-24 опинився у п’ятдесятьох метрах за хвостом «Гавока», Джек клацнув запобіжником на кінчику важеля управління циклічною відстанню та натиснув на червону гашетку. Чотири кулеметні дула на носовій установці залилися оглушливим гавкотом, породивши такий потужний відбій, що Джека кинуло вперед. Кожне дуло випльовувало двадцять куль на секунду, викидаючи в обидва боки широкі дуги гільз. Упродовж п’яти секунд із носа «Гайнда» били чотири зубці вогню, спрямовані у хвіст «Гавока».
Деякий час здавалося, що Мі-28 просто ковтає кулі, які пронизували хвостову броню фюзеляжу. Потім від хвоста до носа раптом відкрилася зяюча діра, й кабіна разом із пілотом потрапили під зливу металу. «Гайнд» підлетів угору, і кінець черги зачепив турбовальний двигун «Гавока», відірвавши ротор, що закрутився, наче божевільний бумеранг. Минуло ще кілька секунд, і фюзеляж охопила величезна вогняна куля: це спалахнуло авіаційне пальне та здетонували боєприпаси.
Щосили потягнувши за важіль колективного управління, Джек підлетів над вогнем і ліг на паралельний до «Вервольфа» курс, опинившись метрах у тридцятьох позаду від нього. Він бачив, що пілот відчайдушно намагається впоратися з управлінням, — окрім висхідних потоків, давалася взнаки вибухова хвиля. Здавалося, Далмотов досі не може повірити в те, що трапилося, але Джек не гаяв часу: ще секунда, і він утратив би свою перевагу.
Він підняв «Барет» і вистрілив. Пролунав потужний тріскіт, від якого Джекові заклало вуха, й куля полетіла назустріч цілі. Джек побачив, що від верхньої частини фюзеляжу «Вервольфа» відлетіли іскри, та, вилаявшись, подав до стволу ще один патрон. Цього разу він прицілився трохи правіше — треба було компенсувати швидкість у 200 кілометрів. Постріл пролунав тієї миті, коли Далмотов одвів голову вбік, щоб подивитися на нього.
Як і більшість гелікоптерів, призначених для безпосередньої вогневої підтримки наземних сил, Ка-50 був добре захищений від стрільби знизу — броньовий щит під кабіною міг витримувати навіть 20-міліметрові снаряди. Його ахіллесовою п’ятою були верхня частина фюзеляжу та підвіски двигуна. Тут захисна обшивка була майже відсутня — нею пожертвували, щоб максимально захистити місця розташування екіпажу. Співвісний несучий ґвинт був водночас і сильною, і слабкою стороною Ка-50, машини надзвичайно маневреної: для того щоб розмістити дві головки для трилопатевих співвісних роторів, потрібен був вал, що виступав високо над фюзеляжем.
Другий патрон влучив у борт прямо під нижнім ротором, пробивши механізми та пошкодивши лінію управління. Декілька секунд здавалося, що нічого не трапилося: гелікоптер так само, опустивши носа, летів уперед. Але потім він почав труситися й під божевільним кутом пішов назад і вгору. Джек побачив, що Далмотов відчайдушно рве важелі управління. Навіть із такої відстані було видно, що держаки управління циклічною відстанню не реагують на його зусилля. Тоді Далмотов простяг руку і рвонув за червону ручку в себе над головою.