— Бронзу? — здогадався Костас.
Ділен із серйозним виглядом кивнув:
— Це єдине можливе пояснення цілковитої відсутності бронзи в археологічних знахідках, що належать до наступних двох тисяч років. Мабуть, у човнах вистачало місця, щоб захопити інструменти та обладнання, але, гадаю, жерці наказали цього не робити. Можливо, це була остання спроба уласкавити богів, жертва, яка мала гарантувати безпечну подорож. Припускаю навіть, що атланти кинули інструменти в море, у такий спосіб віддавши їх силі, що прирекла місто на загибель.
— Але секрети металургії жерці взяли з собою, — сказав Костас.
— Дійсно. Гадаю, верховні жерці уклали зі своїми богами угоду, або, якщо волієте, дістали від них заповіт. Після того як знак згори подарував надію на те, що їм удасться врятуватися, вони кинулися копіювати слова своїх священних текстів, створивши з тонких листів золота десять «скрижалей». Нам відомо, що їхні знання включали засади сільського господарства, тваринництва та обробки каменю, а також багато іншого, про що ми зможемо дізнатися, лише закінчивши переклад. — Ділен глянув на Катю. — Кожен набір табличок було покладено до дерев’яної скрині та передано у розпорядження верховного жерця, одного на кожну групу втікачів.
— Одна з груп дістала незакінчений заповіт, — завважив Джек. — Незакінчений запис на золотому листі, що лежить перед нами, є копією четвертої таблички.
Ділен кивнув.
— А ще, на мою думку, одна група була більшою від інших і включала в себе значну частину верховних жерців, які везли з собою свій крам. Передавши копію священного тексту кожній групі, жерці гарантували, що їхні знання не зникнуть без сліду, яка б доля не спіткала головну групу. Але основна їхня мета полягала в тому, щоб відшукати нову священну гору, нову Атлантиду.
— І ви стверджуєте, що нащадки цих жерців просто сиділи на своїх знаннях упродовж двох тисяч років? — зі скепсисом у голосі спитав Костас.
— Згадайте про жерців із Саїса, — відповів Ділен. — Вони з покоління в покоління приховували історію Атлантиди, цивілізації, що зникла задовго до того, як на землі з’явився перший фараон. Наскільки нам відомо, Солон був першим чужинцем, якого втаємничили в це.
— Окрім секретів металургії, жерці могли ще багато чого запропонувати, — сказав Джек. — Вони мали змогу використовувати своє знання астрономії для прогнозування пір року, слушних дат початку сівби та збору врожаю. Зокрема в Єгипті швидко навчилися прогнозувати розлив Нілу, що з погляду необізнаних було схоже на диво, на божественне втручання. Те саме стосувалося й інших вогнищ цивілізації, розташованих на берегах великих річок, таких як Тиґр і Євфрат у Месопотамії або Інд у Пакистані.
— Окрім того, треба визначити, які явища можна вважати за безпосередні наслідки обробки бронзи, — додав Мустафа. — Упродовж шостого та п’ятого тисячоліть до нової ери обробка кременю та видобуток каменю досягли свого зеніту: за тих часів люди дійсно майстерно виготовляли кам’яні ножі та серпи. Деякі з них за своєю формою настільки подібні до металевих речей, начебто їх робили за стандартами бронзових інструментів. У Варні, на узбережжі Болгарії, було знайдено пишний цвинтар, оздоблений золотими та мідяними орнаментами. Це місце датують приблизно 4500 роком до нашої ери, тож перші тамтешні поселенці цілком могли бути першими нащадками атлантів.
— Не слід також забувати про мову, — сказала Катя. — Можливо, найбільшою спадщиною атлантів була індоєвропейська мова, записана на золотих табличках. Це була справжня прамова, основа перших писемних мов античного світу: грецької, латини, праслов’янської, давньоіранської, старогерманської з її прямим нащадком, давньоанглійською. Великий лексикон і розвинена система синтаксису в мові атлантів сприяли поширенню ідей, причому не лише абстрактних релігійних та астрономічних уявлень, а й більш приземлених понять. Усі індоєвропейські мови характеризує спільна група слів, пов’язаних із обробітком землі та тваринництвом.
— Абстрактні уявлення, про які ви казали, включають монотеїзм, ушанування єдиного Бога, — напруженим від хвилювання голосом промовив Ефрам Якобовіч. Здавалося, на нього зійшло чергове одкровення. — Єврейська традиція вчить нас, що події, описані у Старому Завіті, належать головним чином до пізнього бронзового та раннього залізного віків, тобто до другого й початку першого тисячоліття до нашої ери. Але наші відкриття свідчать, що ця традиція може містити спогади про набагато давніші події. Підйом рівня Чорного моря та Ной. Золоті таблички та ковчег, у якому несли завіти. Навіть свідчення про жертвопринесення, ймовірно, людське, як найвищу перевірку самовідданої віри в Бога, включають до себе історію про Авраама та його сина Ісаака на горі Морія. Усе це було б надто великим збігом обставин.