На екрані з’явився повітряний знімок острова Тіра, один із тих, які він робив з гелікоптера лише декілька днів тому. Було добре видно нерівні краї кальдери, великої западини на місці вулканічного кратера, оточеної видовищними стрімчаками, на схилах яких стояли білостінні будинки сучасних поселень.
— Це єдиний діючий вулкан в Егейському морі, до того ж один із найбільших у світі. Приблизно в середині другого тисячоліття до нашої ери верхівка цієї штуки вибухнула. Вісімнадцять кубічних кілометрів каміння та попелу було кинуто на вісімдесят кілометрів угору та на сотні кілометрів на південь, на Крит і східне Середземномор’я, так що небо на багато днів потемніло. Цей вибух струсонув усі будинки в Єгипті.
Гібермаєр напам’ять процитував зі Старого Завіту:
— «І мовив Господь до Мойсея: „Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її“. І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні».
— Попіл мав ковдрою вкрити Крит і на ціле покоління унеможливити будь-які рільничі роботи, — вів далі Джек. — Величезні хвилі цунамі прокотилися північним узбережжям, поглинувши палаци. Сталися потужні землетруси. Люди, що вижили, вже не могли протистояти мікенцям, які невдовзі прийшли сюди шукати багатої здобичі.
Катя потерла підборіддя і сказала:
— Отже, що ми маємо. Єгиптяни чули гучний шум. Небо потемніло. Ті нечисленні критяни, яким удалося вижити та потрапити до Єгипту, розповідали жахливі речі про потоп. Люди Кефтіу вже не приходили з даниною. Атлантида не те щоб цілком пішла під воду, але з єгипетського світу, безперечно, зникла.
Жінка підняла голову та подивилася на Джека, який всміхнувся їй у відповідь.
— Я закінчив, — промовив він з інтонацією судового адвоката.
Майже весь час, поки тривала дискусія, Ділен сидів мовчки. Він знав, що учасники симпозіуму добре пам’ятають про його присутність, знав, що вони розуміють: переклад старовинного папіруса може містити таємниці, здатні спростувати всі їхні уявлення про античність. Джек знову встановив проектор на першому слайді, і всі вчені очікувально подивилися на Ділена: на екрані з’явилося збільшене зображення того самого тексту, писаного давньогрецькою мовою.
— Чи ви готові? — запитав професор своїх колег і учнів.
Усі мовчки кивнули. У залі раптом відчулася напруженість. Опустивши руку й відімкнувши свій портфель, Ділен витяг звідти великий сувій і розгорнув його перед іншими. Джек пригасив головне світло та увімкнув люмінесцентну лампу. Нерівний шматок папірусу, що лежав посеред столу, залило рівномірне яскраве світло.
4
Під захисним склом виблискував об’єкт їхньої уваги, старовинний аркуш, вкритий літерами грецького алфавіту.
Вчені підсунули свої стільці ближче, і тепер із напівтемряви, що запанувала в залі, виступали лише їхні обличчя.
— Спочатку матеріал.
Ділен передав по колу невеликий пластиковий коробок для зразків, у якому лежав фрагмент папірусу, взятий для аналізу.
— Безумовно, це папірус, Cyperus papyrus. Ви можете побачити хрестоподібну структуру волокон матеріалу там, де їх вирівнювали та спресовували.
— У другому столітті нашої ери папірусу в Єгипті вже майже не було, — сказав Гібермаєр. — Він зник через пристрасть єгиптян записувати все на світі. Цей народ чудово знався на іригації та сільському господарстві, але чомусь не зміг поновити масивів очерету вздовж берегів Нілу.
Вчений помовчав і схвильовано повів далі:
— Хочу сказати, що найстаріший з відомих фрагментів папірусу датований початком четвертого тисячоліття до нашої ери, хоча наступна за давністю знахідка належить до періоду з різницею в тисячу років. Цей перший зразок було знайдено під час моїх цьогорічних розкопок у дельті Нілу, в Саїсі, біля храму богині Нейт.
Присутніх ця інформація теж явно не залишила байдужими. Катя нахилилася вперед:
— Тож ми маємо носій інформації, що, безперечно, є давнім, але може датуватися будь-яким періодом, аж до другого століття нашої ери. Чи можна визначити дату точніше?
Гібермаєр похитав головою:
— З самого матеріалу — ні. Можна спробувати радіовуглецеву методу, але ізотопи папірусу буде дуже важко відокремити від інших органічних речовин у савані мумії. А щоб отримати достатньо великий зразок, доведеться знищити папірус.