— Проблема в тому, що всі ці домовленості спрацюють лише в тому разі, якщо розвіються підозри росіян щодо підводного човна, який востаннє бачили десь у цьому районі в 1991 році. Якщо хтось бодай натякне їм, що в пошуках братимуть участь представники певних країн, ситуація відразу стане вибухонебезпечною. Існують також інші міркування. З початку 90-х років росіяни брали активну участь в абхазькій громадянській війні. Вони стверджували, що присутність їхніх військ стабілізує ситуацію в регіоні, але справжньою їхньою метою було поновлення контролю Москви над ним. Головним інтересом була нафта. У 1999 році позицію Росії як країни, що контролює всі шляхи постачання нафти, видобутої в Каспійському морі, було піддано загрозі: з’явилися плани прокладання нафтогону в обхід території Росії, з Баку, що в Азербайджані, до Супси, що на грузинському узбережжі неподалік від кордону з Абхазією. Росіяни ладні зробити все можливе, щоб не дати Заходу інвестувати гроші в цей проект, — навіть якщо така позиція зумовить анархію та громадянську війну.
Гові повернувся й окинув поглядом присутніх.
— Ми повідомили російську амбасаду, що проводимо географічне дослідження під спільною егідою турецького та грузинського урядів. Здається, нам повірили. Але якщо росіяни побачать, що в тому районі з’явилися військові кораблі, то вони, ймовірно, подумають, що метою експедиції є пошуки того підводного човна. Можливо, російський ведмідь і втратив значну кількість своїх пазурів, але найбільший флот на Чорному морі досі належить йому. Відносини між Анкарою та Москвою й без того зіпсовані через звинувачення в наркоторгівлі. Може статися неприємний міжнародний інцидент, не виключено навіть, що справа дійде до стрілянини, й тоді в цій частині світу спалахне нова війна.
— А я й не знав, що Грузія має військовий флот, — промовив Костас.
— Це серйозна проблема, — похмуро відповів Йорк. — У спадок від радянського Чорноморського флоту грузини не отримали майже нічого. Вони мають збудований в Україні швидкоплавний ракетний катер типу 206МР та списаний американський катер, переданий їм за однією з програм Міністерства оборони США. Але не варто на це надміру покладатися. На першому судні немає ракет, бо Грузія не має умов для їхнього зберігання, а друге обладнане лише одним кулеметом п’ятдесятого калібру.
— Насправді Грузія має й інший військово-морський флот.
Усі присутні повернулися до Каті.
— Справжній ВМФ Грузії розташований далі на північ, — пояснила вона. — Це кораблі центральноазійських кримінальних магнатів, які використовують Абхазію для того, щоб мати доступ до багатств Чорного та Середземного морів. Друзі, боятися нам треба не росіян, а цих людей, — повірте моєму особистому досвідові.
Членам команди не спало на думку піддати істинність слів Каті жодним сумнівам: після того, як вона два дні тому самотужки впоралася з протистоянням в Егейському морі, її авторитет незмірно виріс.
— А турецький флот? — Костас із надією подивився на Мустафу, який також вирішив залишитися на «Сіквесті».
— На Чорному морі маємо досить потужний флот, — відповів турок. — Але нам доводиться докладати значних зусиль у боротьбі з контрабандою. Для того щоб підтримати «Сіквест», командуванню турецького флоту довелося б вирядити кораблі з Егейського моря. Ми не можемо вислати їх заздалегідь, адже будь-яка передислокація нашого флоту в Чорному морі неодмінно викличе підозри росіян. Мій уряд піде на ризик лише в тому разі, якщо матиме вагомі докази знайдення чогось дійсно важливого.
— Тож ми можемо покладатися лише на власні сили?
— Боюся, так воно і є.
Вітер трохи вщух, і Йорк послав двох своїх людей на палубу, щоб перевірити надійність кріплення обладнання. Тим часом Джек вирішив змінити тему розмови: невдовзі «Сіквест» мав прибути до пункту призначення, тому не слід було гаяти часу.
— Треба переконатися, що ми вийшли саме туди, куди треба. За нами вже напевно спостерігають через супутник, а ці люди швидко зрозуміють, що наші дії — це аж ніяк не звичайне гідрографічне дослідження.
Руку підвів один із колишніх військових:
— Даруйте, але що саме ми шукаємо?
Джек відійшов на крок, щоб присутні бачили екран комп’ютера на панелі управління.
— Мустафо, будь ласка, поясни.
Мустафа вивів на екран ізометричне зображення Чорного моря та швидко переказав тлумачення тексту з папіруса, паралельно пересуваючи позначку човна вздовж південного узбережжя моря до правого нижнього кутка екрана. Вони опинились у відкритому морі, тож особливого сенсу приховувати від екіпажу свою мету не було. Ті, хто досі не чув подробиць, заворожено слухали розповідь, і навіть досвідчені морські вовки були вражені масштабом відкриття, що наче матеріалізувало давні легенди.