Аби краще бачити, що відбувається, Катя втиснулася між Джеком і Костасом. Унизу рухалася тонка трубка, що закінчувалася пристроєм на кшталт обценьків. Маніпулятором за допомогою невеличкого важеля й навігаційної системи управляв один із техніків.
— Цей прилад орієнтується на різницю тиску, — пояснив Костас. — Ми наповнили камеру повітрям під тиском, який дорівнює тискові всередині ДСРВ. Тепер приєднаємо маніпулятор до люка, потягнемо його на себе та поступово почнемо знижувати тиск у камері. У якийсь момент люк має відкритися.
Вони почали мовчки спостерігати, як маніпулятор роз’єднує затискачі, що тримали центральну ручку люка. Докладено певних зусиль — і механічна рука напружилась. Технік, що сидів біля консолі, уважно дивився на екран зі збільшеним зображенням обшивки субмарини.
— Тиск один бар. Починаю зменшувати.
Він потягнув за клапан на трубі перед собою й підключив помпу, яка почала відсмоктувати повітря з камери.
— Тиск нуль дев’яносто п’ять. Нуль дев’яносто. Нуль вісімдесят п’ять. Нуль вісімдесят. Увага!
Чоловік закрив клапан, і всі побачили, як ляда люка злетіла вгору, наче підхоплена невидимою хвилею. Маніпулятор автоматично відсунувся та потягнув ляду вздовж бічної стіни камери. Тепер можна було зазирнути в середину субмарини. Промінь прожектора танцював на трубах та переділках нижнього проходу.
— Тиск нуль сімсот дев’яносто п’ять бар.
— Як і сподівалися. — Костас подивився на техніків. — Візьміть усі аналізи середовища, а потім ми нормалізуємо тиск.
Із зовнішнього відсіку в тіло субмарини опустився зонд, устаткований газовим спектрометром, лічильником Ґейґера та радіаційним дозиметром.
— Рівень радіації нуль шість міліберів на годину, менш ніж на борту авіалайнера. Загальний рівень токсичності помірний, ознак витоку газу чи хімікатів немає. Високий вміст аміаку, ймовірно, через розклад органіки. Кисень вісім і дві десятих відсотка, одноокис вуглецю вісім десятих відсотка, що трохи ризиковано для тривалого перебування. Температура плюс два градуси за Цельсієм.
— Дякую, Енді. — Костас скоса глянув на Джека. — Увійти туди — все одно що опинитися на вершині Евереста в теплому одязі і з повним ротом тухлих яєць.
— Ось і чудово, — відповів Джек. — Ну чому, коли ти береш ініціативу в свої руки, відразу трапляється щось подібне?
Костас усміхнувся та знову подивився на панель управління.
— Енді, за допомогою чистого кисню нормалізуй тиск та застосуй газоочищувачі, щоб усунути вуглекислий газ.
Пролунав свист — ДСРВ почав закачувати до люка газ із зовнішніх циліндрів.
— Підводні човни класу «Акула» обладнані власними газоочищувачами, — повідомила Катя. — Якби ми їх могли включити, вони б усе зробили за нас. Човен також обладнаний пристроєм, що розщеплює морську воду та видобуває з неї кисень. Він може протягом багатьох місяців лежати на дні, а повітря в ньому буде чистішим і багатшим на кисень, ніж на поверхні.
Костас витер із чола піт і глянув на жінку:
— На це знадобилося б надто багато часу. Акумулятори, що живили ці системи, напевно розрядилися впродовж кількох місяців після того, як зупинився запасний дизельний двигун. Краще я використаю заряд акумуляторів ДСРВ для того, щоб увімкнути аварійне освітлення. Наш газоочищувач включає в себе спалювачі одноокису вуглецю та водню, а також хімічні фільтри.
Від панелі управління почувся голос техніка:
— Ми досягли нормального тиску. Очищення повітря буде закінчено за десять хвилин.
— Добре, — сказав Костас. — Одягаймося.
На дослідниках були щільні неопренові скафандри з кевларовою прошивкою — такий одяг годився майже для будь-якого середовища. Ці костюми являли собою вдосконалений варіант водолазних скафандрів, що були на озброєнні підрозділів біологічного та хімічного захисту військово-морського флоту США. Литки людей огортали гнучкі силіцієві ласти, які можна було натягти на ноги під водою.
Про всяк випадок Костас швидко нагадав їм «правила поведінки на затоплених російських субмаринах»:
— Імовірно, повітря там уже придатне для дихання, але я все одно пропоную використовувати дихальні апарати, що автоматично регулюють і підігрівають повітря, яке ми вдихаємо. До речі, щойно сенсори виявлять зниження рівня кисню в повітрі, увімкнеться його автоматична подача з додаткового балона.
Дихальна маска являла собою шолом із тонкого матеріалу на основі силіцію, що достеменно копіював риси обличчя. Одягнувши свій скафандр, Джек допоміг зробити те саме Каті. Тепер на спині в кожного висіла автономна система життєзабезпечення, яка включала в себе компактний дихальний апарат, багатоцільовий регулятор складу повітря та три титанові кисневі балони тиском у вісімсот атмосфер. Ці балони були дуже легкими й тонкими — вони разом важили менше, ніж старомодний акваланг.