Выбрать главу

Мініатюрний пульт управління в кожного на зап’ястку фіксував показання довколишнього середовища, зокрема визначав суміш газів, якою вони дихали. Гази змішувалися автоматично: комп’ютер брав до уваги глибину занурення, температуру та навіть особливості фізіології кожного водолаза.

— Ми постійно підтримуватимемо радіозв’язок із ДСРВ, — сказав Костас. — Не вимикайте його.

Після чергової перевірки обладнання Джек узяв із полиці над люком 9-міліметрову «Беретту 92FS», зарядив її обоймою з п’ятнадцяти патронів і поклав зброю разом із запасним магазином у водонепроникну кобуру, пристебнуту до стегна.

У погляді Каті читалося німе питання, але потім вона згадала нещодавню розмову про ризик, на який вони наражаються, і кивнула йому.

— За таких обставин зайвих застережних засобів не існує, — спокійно промовив Джек.

— Докторе Говард, термінове повідомлення із «Сіквеста».

— Дайте мені його на канал аудіозв’язку. — Джек відкрив обличчя і взяв у техніка мікрофон. — Це Говард, прийом.

— Джеку, це Том, — почувся крізь тріскіт голос капітана «Сіквеста». — Атмосферний фронт нарешті вдарив з усією потужністю. Тут сильна гроза, видимість упала до п’ятдесяти метрів. Сила шторму становить десять балів і зростає. Ситуація набагато гірша, ніж я сподівався. Більше не можу втримувати корабель так близько від острова. Повторюю, не можу втримати нинішньої позиції. Прийом. — Його схвильований голос заледве долинав крізь радіошуми.

Джек натиснув на кнопку відповіді:

— А який прогноз погоди? Прийом.

— Це один із найбільших штормів, зафіксованих цієї пори року впродовж усього періоду спостережень. Якщо бажаєте повернутися на корабель, робіть це зараз, бо потім буде пізно. Прийом.

ДСРВ був надто великим, щоб можна було спустити його через внутрішній стапель «Сіквеста», — його спустили на воду з кормових шлюпбалок. Учені з власного досвіду знали, яка небезпека пов’язана з поверненням підводного апарата на корабель у сильний шторм.

— А який у нас вибір? Прийом.

— Ви можете автономно пересуватися впродовж двадцяти чотирьох годин. Я маю намір відвести «Сіквест» на північ, за штормовий фронт, перечекати шторм і повернутися. Прийом.

— ДСРВ не здатен рухатися слідом за «Сіквестом» на такій глибині, — сказав Костас. — Акумулятори розраховані на рятувальну операцію: якщо ми пересуватимемося своїм ходом, їхнього заряду вистачить лише на кілька миль.

Джек помовчав і знову підніс до вуст мікрофона:

— Томе, я зв’яжуся з тобою за хвилину. Прийом.

Він мовчки обвів присутніх поглядом. Кожен із них так само мовчки кивнув. Енді та Бен були ветеранами ММУ: фахівець із підводних апаратів Енді виконував обов’язки головного асистента Костаса з технічних питань, а Бен до того, як почав працювати у відділі безпеки під керівництвом Пітера Гові, служив у спецпідрозділі морської піхоти. Обидва вони пішли б за Джеком куди завгодно: інтереси ММУ вони ставили понад усе.

Побачивши, що реакція миттєва та одностайна, Джек відчув викид адреналіну в кров. Вони зайшли надто далеко, щоб дозволити меті так просто вислизнути з їхніх рук. Тепер маневри «Сіквеста» напевно збудили зацікавленість їхніх опонентів, людей, які без щонайменших вагань знищили б будь-кого, хто став би їм поперек шляху. Дослідники розуміли, що в них є лише один шанс.

Джек знову взяв мікрофон:

— Ми залишаємося. Повторюю, ми залишаємося. Використаємо цю погоду: гадаю, кораблі наших ворогів також не зможуть наблизитися до острова. Поки ви будете в морі, ми спробуємо пройти крізь субмарину. Прийом.

— Зрозуміло. — Перешкоди робили голос Йорка ледь чутним. — Застосовуйте свій радіобуй лише в разі термінової потреби, адже його сигнал почують усі приймачі на багато миль звідси. Ми зв’яжемося з вами. Щасти вам усім. «Сіквест» відпливає.

Упродовж кількох секунд було чути лише дзижчання газоочищувачів і шум електромотора, що втягував до ДСРВ радіобуй.

— Десять хвилин уже минуло, — повідомив від пульту Бен. — Можете йти.

— Гаразд, ходімо.

Енді відімкнув стикувальний затискач. Люк без жодного опору відчинився назовні — тиск у ДСРВ і субмарині був однаковий.

Костас заліз до люка та ногами намацав скоби сходів. Уже опускаючи свою маску, він раптом зупинився: