— О Боже! Я так і гадав.
— Що це?
— Ти про прилад? Це вольтамперметр, здатний відчути струм силою в п’ятнадцять міліамперів. Цим дротом біжить струм.
— І що це означає? — поцікавився Джек.
— Це означає, що дріт приєднаний до контакта акумулятора. Головні свинцево-кислотні акумулятори зберегли достатній заряд, щоб давати цю слабку напругу. Струм безперервно тече між позитивним та негативним полюсами акумулятора, причому рубильник у гідролокаційному відсіку є електроприводом, а два запобіжники боєголовок — ланками ланцюга. Прокласти цей ланцюг було ризикованою справою, але той, хто це зробив, напевно прорахував, що сила струму буде заслабкою, щоб спричинити детонацію боєголовок. Якщо хтось спробує розірвати ланцюг, напруга стрибне. Те саме станеться, якщо відімкнути запобіжники боєголовок або вимкнути рубильник у гідролокаційному відсіку. Переривача, щоб вимкнути струм, тут немає. Щойно я приберу пальці з дроту, як нас рознесе на атоми.
Джек повільно видихнув і сів на підлогу.
— То що нам робити зараз?
— Це прямий струм, отже, заряд переміщується лише в одному напрямку. Якщо я переріжу дріт, що йде до негативного полюса, станеться стрибок напруги, і це буде кінець. Коли ж я перекушу позитивний дріт, то ланцюг розімкнеться, і нам уже нічого не загрожуватиме.
— І де ж який?
Костас повернув голову та сумно подивився на Джека:
— Це останній жарт нашого мертвого приятеля. За такої низької сили струму визначити це неможливо.
Джек відкинув голову та заплющив очі. За мить Костас продовжив:
— Щоб можна було підірвати бомбу за допомогою електричного розряду, точка загоряння має безпосередньо торкатися вибухівки. Для цього замполіт мусив розкрити боєголовку. З того боку, де стоїть Катя, більше простору для маневру, тож мені здається, що дріт приєднано саме там. Якщо так, то позитивним є дріт ліворуч від мене.
Костас повернувся обличчям до Каті та якомога далі проліз під торпеду, простягши руку й торкнувшися дроту, що виходив із боєголовки. Потім, опустивши руку на підлогу, почав зіскрібати наліт.
— Я відчуваю дріт, — проговорив він.
Катя пройшла вздовж дроту до шахти, через яку завантажували озброєння. Там вона піднялася на сходи й за хвилину повернулася назад:
— Наскільки я бачу, дріт веде до рубильника.
— Гаразд, це мене переконує. — Костас відвів руку та, знявши з пояса невеличкий інструмент, схожий на швейцарський ніж, витягнув тонкі гострозубці. Гумові рукавички його скафандра призначені були для захисту від електричного розряду, але він не натягав їх: якби розряд стався, все одно ніхто б не встиг нічого помітити, — вибухнуло б миттєво.
Костас обернувся до Джека:
— Ти зі мною?
— З тобою.
Тоді Костас підніс гострозубці до дуги дроту над головою.
Декілька секунд він лежав нерухомо. Чути було лише безперервне крапотіння води та напружене дихання в респіраторах. Катя і Джек глянули одне одному в очі.
Обличчя Костаса під маскою вкрилося потом, тож він правою рукою зірвав її. Потім, коліньми стягнувши рукавичку та витерши брови, рішуче подивився на дріт.
Коли його рука потяглась до червоної жилки, Катя на мить заплющила очі. Костас стиснув держаки гострозубців, і пролунало гучне клацання.
Потім запанувала тиша.
Усі троє затамували подих. Минула, здавалося, ціла вічність. Костас протяжно видихнув і безсило повалився на підлогу. Полежавши так декілька секунд, він поклав гострозубці до футляра, знову натягнув маску та, повернувши голову до Джека, підморгнув приятелеві:
— Бачиш? Жодних проблем.
Джек дивився у якусь точку в нього за спиною — дивився поглядом людини, яка надто часто зазирає смерті в очі. Нарешті він сфокусував зір на Костасові й вичавив із себе напівусмішку:
— Жодних проблем.
15
Біля входу до складу зброї Костас витяг зі свого пояса ще один прилад — жовту коробку розміром із мобільний телефон. Коли він розкрив її, Джек і Катя побачили тьмяно-зелений рідкокристалічний дисплей.
— СГП, система глобального позиціонування, — оголосив він. — Вона нам допоможе.
— Але чи спрацює вона в цьому місці? — спитала Катя.
На екрані з’явився рядок цифр.
— Цей прилад — наша розробка, поєднання підводної акустичної системи глобального позиціонування та навігаційного комп’ютера, — повідомив Джек. — Усередині субмарини ми не можемо випускати акустичних хвиль, тож доступу до системи позиціонування в нас немає. Замість цього ми завантажили технічні характеристики субмарин цього класу з бази даних ММУ та узгодили їх із низкою орієнтирів СГП, які дістали за допомогою поверхневих маяків, випущених біля субмарини під час нашого вранішнього плавання з «Акваподами». Комп’ютер надасть нам можливість пересуватися всередині так, наче ми використовуємо СГП.