— Непогано, хлопці, — промовив Костас. — А тепер цій крихітці час братися до справи.
Дивлячись то на екран, то на клавіатуру, він задав комп’ютерові низку команд. Виконавши всі необхідні операції, грек нахилився вперед і притулився оком до видошукача, а за допомогою двох невеличких важелів скоригував положення труби лазера.
Менш ніж через п’ять хвилин після підключення енергії він обернувся й сказав Джекові:
— Ми готові.
— Починай.
Костас узявся за держак із курком. Коли він натиснув на нього, електронно-променева трубка над клавіатурою почала виблискувати бурштиновим кольором.
— Шістдесят секунд, — промовив Костас.
Світло стало зеленим.
— Ну, з Богом, — сказав Костас.
— Скільки часу нам на все це знадобиться? — поцікавився Джек.
— Дві хвилини. Ми могли б прорізати корпус лазером, наче масло ножем, але це вичерпало б усі акумулятори ДСРВ. Навіть те, що ми робитимемо зараз, розрядить акумулятори так, що я сумніваюся в самостійному поверненні на «Сіквест». — Коли Костас подивився на Катю, його обличчя видавало стримуване збудження. — Ти дивишся на напівпровідниковий лазер дальньої інфрачервоної ділянки спектра, що працює на герметизованому газі, — повідомив він. — Підключи цю крихітку до двох семисотамперних срібно-цинкових акумуляторів ДСРВ, і ти дістанеш десятикіловатний промінь діаметром десять цілих шість десятих мікрона. Якби в цю мить нас бачили інопланетяни, вони б напевне тричі подумали, чи варто на нас нападати.
Джек крякнув, видаючи нетерпіння, а Костас поглянув на таймер і клацнув вимикачем на клавіатурі.
— Видошукач являє собою пристрій для позиціонування, що дозволяє нам вистрілювати променем перпендикулярно до орієнтира на корпусі, — вів далі він. — Наразі лазер пропікає в корпусі діру діаметром один сантиметр. Я тільки-но ввів однобічний клапан, що дозволить нам прорізувати метал та одночасно стримувати потік морської води.
— Лише теоретично, — зауважив Джек.
— А що поганого у прохолодному душі?
Модуль почав видавати підозрілий низький звук. Костас повернувся на своє місце за екраном і здійснив діагностику обладнання. Декілька секунд посидівши нерухомо, він поклав праву руку на держак:
— Апарат автоматично зупинився за п’ять міліметрів до завершення свердління. Я поновлюю його роботу.
Він натиснув на курок. За деякий час зелене світло раптом змінилося виблисками бурштинового. Костас подививсь у видошукач. Піт із його чола крапав на трубу. Нарешті він відкинувся назад і розслабився:
— Пробка утримує воду. Ми пробили цю штукенцію.
Потім Костас відійшов, поступившись Бенові місцем за панеллю управління. Вони разом завершили підготовку обладнання, що перебувало у відкритій скрині ліворуч від апарата. Всередині блищало зеленим сяйвом павутиння ліній, і це дещо нагадувало декорації мініатюрного театру.
— Вен має більший досвід, — пояснив грек. — Компоненти цього програмного забезпечення з’явилися нещодавно, тому в мене не було змоги погратися з ними перед тим, як ми вилетіли на розкопки.
— Ти хочеш сказати, що не працював з ним раніше?
— Колись треба починати.
Катя на мить заплющила очі. Попри всі високі технології і військовий стиль планування, іноді їй здавалося, що операції ММУ, в тому числі й розмінування пасток на торпедах, завершуються вдало лише завдяки талану та молитвам.
— Тепер наше малятко покаже нам дещо не менш цікаве. Це один із найскладніших лазерів, створених у світі. Спостерігайте за цією скринею.
Тьмяне зелене світло перетворилося на мерехтіння крихітних частинок, які щосекундно пульсували. Кожна хвиля залишала по собі дедалі складніше зображення, а лінії поступово набували завершеності. Приблизно за хвилину зображення стало тривимірним. Здавалося, хтось поклав усередину палаючу зелену замазку, створивши мініатюрний грот.
— Це ж голограма! — вигукнула Катя.
— Точно, — не залишаючи свого місця, підтвердив Костас. — Другий етап передбачав проходження лазера малої енергії крізь отвір в обшивці. Цей пристрій відтворює зображення у вигляді голограми у скрині. Лазер можна наладнати таким чином, що він відбиватиметься лише від матеріалу із заданою густиною, в нашому випадку від пухирчастого базальту вулкана.
— Ми використовуємо цей пристрій, щоб копіювати старовинні речі, — повідомив Джек Каті. — Відбитки передаються до високоінтенсивного інфрачервоного лазера, здатного різати буквально будь-який матеріал із точністю в один мікрон, що менше, ніж частинка пилу.