— Ти дивишся на центральну частину острова, — ледь чутно пролунав голос Маклеода. — Вершина вулкана розташована в його східній частині. Ми встигли спіймати лише кілька картинок, а потім зв’язок із супутником зник.
Спочатку верхня частина зображення була нечіткою, але черговий пробіг сканера по центрі відкрив яскраву картинку. Поряд із нагромадженнями скам’янілої лави лежав край широкого майданчика; трохи ліворуч можна було побачити коло з розташованих на однаковій відстані один від одного каменів; праворуч пролягали видовбані у скелі сходи — ці характерні обриси неможливо було переплутати з чимось іншим.
— Є! — стерновий викинув у повітря стиснутий кулак. — Це вони!
Йорк також побачив дві червоні цятки, що відділилися від сходів і тепер рухалися на південь. Потім із серпанку пікселів у верхній частині екрана вийшла третя червона цятка.
— Дивно, — промовив Йорк. — Вони йдуть угору від берега, хоча Джек був переконаний, що до вершини вулкана їх виведе підземний хід. До того ж, щойно вийшовши на поверхню, вони мали встановити з нами радіозв’язок.
Те, що сталося потім, підтвердило його найгірші підозри. На екрані з’явилася четверта, а потім і п’ята червоні цятки, і всі п’ятеро розташувалися обабіч сходів.
— О Боже! — скрикнув стерновий. — Це ж не наші!
Зображення розсипалося, а тріскіт радіо став безперервним. Стерновий різко повернув голову до сигналу тривоги, що висвітлився на сусідньому екрані.
— Капітане, вам краще на це подивитися, — сказав він.
На екрані постійно оновлювалася кругова розгортка пошуково-навігаційного військового радара моделі «Рекел Декка ТМ1226».
— Від східного берега острова відділяється об’єкт. Я не можу сказати напевно, але мені здається, що ми бачимо військове судно розміром із береговий корабель, можливо, великий катер.
Цієї миті над головами обох чоловіків пролунав різкий звук, і їх із силою відкинуло назад. Йорк скочив на ноги та підбіг до правого борту. Він зробив це якраз учасно, щоб побачити, як у морі в п’ятистах метрах від «Сіквеста» виріс білий фонтан бризок. Тієї ж миті вони почули далекий гарматний постріл. Звук відбився від острова та покотився їм назустріч крізь прозоре ранкове повітря.
— Вимкнути всі системи, повторюю, вимкнути всі системи! — крикнув стерновий. — Радар, радіо, комп’ютери — нічого щоб не працювало!
Йорк заскочив на місток і швидко озирнувся. Крізь двері навігаційної рубки він побачив, що його монітор згас. Освітлення та ДВЧ-радіо також не працювали, як і приймач СГП. Йорк відразу потягнув за ручку механічного клаксона та зірвав кришку слухавки, що рознесла його голос по всіх відсіках корабля.
— Увага, увага! — заревів він, перекрикуючи сигнал тривоги. — Бойова тривога! На нас здійснено напад. Майоре Гові, якомога швидше прибути на місток. Усім іншим зібратися на внутрішній платформі та підготуватися до спуску на воду рятувального підводного апарата «Нептун-2». — Він опустив кришку та похмуро подивився на стернового. — Електромагнітна бомба.
Його співрозмовник із розумінням кивнув. За останні роки арсенал терористів було поповнено: тепер вони володіли снарядами, зарядженими магнітом, які в мить вибуху випускали мікрохвильовий імпульс потужністю в багато мільйонів ватт.
У порівнянні з вибухом найпотужнішого з таких снарядів розряд блискавки здавався блиманням звичайної електролампи. Такі вибухи спроможні були вивести з ладу все електронне обладнання, комп’ютери й засоби зв’язку в радіусі своєї дії.
— Майку, тобі час приєднатися до інших, — сказав Йорк стерновому. — Запасні акумулятори в підводному апараті та командному модулі захищені від електромагнітного імпульсу, тож вони мають працювати. Ми з Пітером залишатимемось тут щонайдовше: ми відступимо до модуля лише в разі доконечної потреби. Дуже важливо, щоб ви переказали свої координати лише після того, як опинитесь в турецьких територіальних водах. Позивні такі: «Аріадні потрібен янгол-охоронець». Переказуйте їх захищеним каналом ММУ Ти мій заступник, тож уся влада на апараті тимчасово належить тобі.
— Так, капітане. Щасти вам!
— Вам щастя також знадобиться.
Коли стерновий квапливо збіг сходами, Йорк навів бінокль на східну частину острова. За кілька секунд із-за скель вислизнув низький силует судна, ніс якого виступав уперед, що уподібнювало корабель до морди акули, надаючи йому зловісного вигляду. У прозорому світлі ранку кожну деталь — від гарматної вежі перед округлою надбудовою до обшивки турбовентиляторного двигуна на кормі — було видно особливо чітко.