всіх тих, у чиєму товаристві він перебував. — Наскільки мені відомо, так Аустерліц повів далі свою оповідь на нашій наступній зустрічі в бістро Le Havane, у тому районі на лівому березі Сени, який дедалі більше занепадав і де він свого часу разом з Марі де Верней був на тій незабутній цирковій виставі, тепер було споруджено нову національну бібліотеку, яка носила ім’я французького президента. Стару бібліотеку на вулиці Ришельє на той час уже закрили, у чому я сам недавно переконався, сказав Аустерліц: купольна зала із зеленими лампами в порцелянових абажурах, від яких ширилося таке приємне, заспокійливе світло, тепер стоїть порожня, всі книжки, які раніше були на поличках, розставлених колом, прибрали, а їхні читачі, які раніше сиділи зовсім поряд зі своїми сусідами за столами з маленькими емальованими табличками з номерами, здається, розтанули в прохолодному повітрі. Не думаю, сказав Аустерліц, що багато