Поки Назар наосліп намацував кнопку на столі, лампочка у фільмоскопі, голосно тріснувши, перегоріла. Але йому майже відразу вдалося ввімкнути настільну лампу. Вибігаючи з кімнати, він помітив, що на стіні — там, де щойно висіла морда чудовиська, — щось залишилося.
Уже в коридорі хлопчик зрозумів, що це пил, який повторював контури зниклого зображення і тепер повільно осідав униз сизим клоччям…
Миттю пізніше Назар наткнувся на когось великого і закричав.
— …Мені важко повірити в це, — сказав Михайло Левшиць, розглядаючи сина із заклопотаним здивуванням. — Ти ледь не збив мене з ніг.
— Господи, — Валерія стривожено пригорнула Назара до себе. — Як же ти мене налякав!.. Не сильно забився? Ти так закричав тоді в коридорі…
Назар збентежено відсторонився від неї:
— Я ж сказав, нічого такого. Просто… у фільмоскопі перегоріла лампочка. І я… хіба не ясно? — вимовив він із погано прихованою прикрістю й упертістю, опускаючи очі кудись собі під ноги. З його обличчя ще не спала неприродна блідість, але щоки горіли, немов від лихоманки. Чи від сильного сорому.
Михайло з Валерією вже не в перше обмінялися поглядами, однак зрештою були змушені прийняти таке пояснення. Побачивши, що питань більше не буде, Назар полегшено зітхнув.
Хлопчик поки що не встиг цілком усвідомити те, що з ним відбулося в кімнаті. Але ще тоді, у дитячій, щойно він збагнув, що букви стали малиновими, — його опанувало якесь особливе відчуття, воно нав’язливо буркотіло: він став свідком чогось украй негарного, забороненого, і бачити це — було дуже, дуже погано. Десь так, ніби він, піднявшись уночі в туалет, випадково побачив, як його мама виходить голою з ванної і йде до спальні, цокаючи коридором, тому що замість ніг у неї копита. Саме це відчуття і не дозволило йому розказати все, як було.
— Добре, — підсумував нарешті Левшиць-старший. — Прибереш там, згода?
Назар кивнув. А що йому ще залишалося робити?
Повертатися самому до своєї кімнати було нелегко, але він розумів, що рано чи пізно все одно доведеться це зробити.
— Дивно, це на нього не схоже, правда? — подивилася на чоловіка Валерія, коли вони сіли вечеряти.
— А хто його знає. Звісно, може, він говорить так, як було, — в голосі Левшиця відчувався сумнів, — може бути.
— А ця реакція… Пам’ятаєш, як ти знайшов у нього в тумбочці ті гидкі фотографії?
Михайло пирснув, ледь не подавившись куснем відбивної.
— Ще б пак! Збирався зробити йому сюрприз, підкласти нові комікси. А тут з’ясовується… — він засміявся. — Знаєш, я відчув себе таким ослом, коли побачив ледь не цілу річну передплату порножурналів…
Валерія залишалася зовсім серйозною.
— Але навіть тоді він не був таким… По-твоєму, його справді так могла налякати перегоріла лампочка? Він так себе поводив, немов йому доводиться… брехати.
Цієї миті з’явився Назар, щоб приєднатися до них. Він був злегка насупленим і залишався, як і раніше, неговірким, але все-таки виглядав помітно краще. І Левшиці за мовчазною згодою закрили цю тему.
Щоправда, не на довго.
Розділ 2
Новосілля
Насправді Назар оговтався від шоку значно швидше, ніж можна було б очікувати навіть від дорослого. У дорослого те, що відбулося, не бажало б укладатися в голові і зводило б із розуму, вступаючи в конфлікт із усталеним світоглядом. Але Назарові було тільки вісім, а в цьому віці багато що здається можливим. За весь залишок вечора жодна думка про власне божевілля навіть не промайнула в його голові — тому що логіка дітей проста (і де в чому перевершує дорослу): щось відбувається — отже, це можливо.
Зовсім інша річ — страх. Лягаючи спати, Назар хвилини три вагався, перш ніж усе-таки зважився не вмикати настільну лампу. Він подумав, що батьки почнуть здогадуватися… Він і раніше чув про всіляких чудовиськ (правда, ніколи від Михайла чи Валерії, бо хоч іноді вони й вигадували когось типу козюльника, але це було смішно, а не страшно), які живуть у кімнатах дітей під ліжком чи у шафі. Але то був абстрактний страх, навіюваний моторошними історіями й темрявою. А тепер він зустрівся зі страхом знання. І це все змінювало.
Тому що тепер Назар був упевнений в існуванні монстрів. Хай навіть те, що він побачив, було тільки натяком.