А наступного дня Ліза з татом та Алісою гуляли по Одесі. Хоча татові друзі, у яких вони зупинилися, виряджали їх на пляж. Лонжерон, Аркадія — вибирайте будь-який! А на вихідні ми вас відвеземо на Лузанівку! Там найкраще! Але київські гості вирішили розпочати знайомство з містом прогулянкою по Приморському бульвару й по Дерибасівській. Одеса була така красива, що забувалася навіть страшна спека. Голови самі піднімалися вгору, очі не відводилися від каріатид, які тут розкішніші, ніж у Києві. Там стільки всього модернізовано — Одеса ж збереглася краще! А дворики! Таких немає в жодному місті!
— А де ж та вулиця Бебеля? — питає Аліса. Отже, подруга дочки в курсі таємниць родини. Але й тато в юні роки ділився з друзями тим, що його бентежило.
— Так ось чому ви так хотіли саме до Одеси! Я ж вам пропонував і Крим, і Болгарію! А вам хотілося лише сюди! — сміється тато, коли всі троє сіли за зелений пластиковий столик під парасолькою попити мінеральної води. Вони роздивляються план Одеси і не знаходять вулиці Бебеля.
— Наскільки я знаю, назви вулиць у центрі всі помінялися, — каже тато, — спитаємо ввечері наших господарів.
Вулиця Бебеля називається тепер Єврейська.
— То у вас в Києві вигадали якісь зовсім нові назви вулиць, — каже татів друг, — а у нас в Одесі повернули старі. А які у вас справи на Бебеля? Хочете знайти давніх знайомих? Спробуйте.
Але спочатку підіть на пляж.
Та київські гості знову йдуть блукати по місту. Знайшли будинок із номером, сусіднім із тим, де в 60-му році жив Валерій Кросоцький.
— Це новий будинок, — каже тато, — такі будували в шістдесяті по всій країні.
Але в кожного одеського будинку є подвір’я, є й у цього також. А в подвір’ї кілька будинків, які напевне стоять уже давно. На кожному з них великі номери. Ось і потрібний. Це триповерхова споруда, розташована перпендикулярно до всіх інших. Збоку — вхід до під’їзду з несподіваними мармуровими сходами, щоправда, дуже зношеними. Над дверима під’їзду — номери квартир. Потрібна має бути саме тут.
Ліза хапає тата за руку.
— А що ми скажемо їм?
— Ще не придумала? — сміється тато. — Тоді добре продумай, як саме побудуєте розмову, і ми знову прийдемо сюди. Дорогу ми вже знаємо. А поки що ходімо на пляж! Бо повернемося додому не засмаглі, бабуся й не повірить, що були біля моря!
Час перебування в Одесі катастрофічно добігає кінця. Бабуся іноді телефонує на мобільний то татові, то Лізі, розпитує, як вони. Обоє намагаються відповідати загальними фразами, щоб менше брехати. Погода добра, море прекрасне, харчування пристойне. Але, якщо вони вже розпочали цю авантюру, треба йти до кінця. Зворотні квитки вже купили, і день від’їзду швидко наближається. А тато не береться підказувати дівчатам, як заговорити з тими, хто відчинить їм двері в тій квартирі у триповерховому будинку по вулиці Бебеля. І дівчата, які так давно прагли потрапити сюди, не знають, що робити далі…
Після тижня на пляжі вони збагнули, що від’їзд — післязавтра. А сьогодні — субота, більша ймовірність застати людей удома. І дівчата, вже й зібравши вранці речі на пляж, кажуть татові, що на море вони сьогодні підуть по обіді.
— А зараз на Бебеля? — питає тато.
Ліза й Аліса увійшли в знайоме подвір’я. Цвітуть флокси. На лавочках сидять жінки — одеситки різного віку. Сидять і дивляться на них. Одна з них питає:
— Дівчатка, ви вже були тут тиждень тому. Що вам у нас потрібно?
Ліза смикає Алісу: давай утечемо звідсіля! Але Аліса робить крок назустріч лавочці, де сидять жінки.
— Ви не соромтесь, дівчатка, якщо ви когось шукаєте, то ми вам допоможемо!
— А може, вам квартиру?
Лізі відібрало мову, проте в Аліси, навпаки, голос прорізався дзвінкіше, ніж зазвичай!
— А ви часом Валеру Кросоцького не знаєте?
Жінки на лавці обмінюються здивованими поглядами. Хто це такий? Ви точно знаєте адресу? Це вулиця Бебеля. Вам саме сюди потрібно? Вони вживають стару назву, як і більшість одеситів — дівчата вже помітили цю звичку місцевих жителів.
— Валерій Кросоцький жив тут з батьками в шістдесятому році! — Ліза називає поштову адресу з номером будинку, яку пам’ятає із напису на конверті.
Жінки знову обмінюються поглядами. Так, це саме ця адреса. Але Валера Кросоцький? У цій квартирі живуть квартиранти. А господарі десь за кордоном. І не Кросоцькі, а Голубовські. Вони купили цю квартиру в дев’яносто третьому!